18.05.1912 р. До П. П. Лаврова
| Кутаїсі | 5.V.1912 |
Високоповажаний Павле Пилиповичу!
Одержавши «Л[ітературно]-Н[ауковий] В[істник]» і побачивши в друку «Руфіна і Прісціллу» та «Лісову пісню», я беру назад свої слова, що я «загожена» з тих 175 р[ублів], що Ви мені послали. Либонь, се або в Вашому листі якась помилка, або я Вас зле зрозуміла, що нібито се має бути увесь гонорар за «Руф[іна] і Пр[ісціллу]» і за «решту» моїх речей, уміщених потім.
Адже 175 р[ублів] належало б мені тільки за самого «Руф[іна] і Пр[ісціллу]» (коли з того відлічити передплату за «В[істник]», як я просила), бо ся річ займає в друку 5½ аркушів і 2 сторінки, а вже Ви, будьте ласкаві, сами підрахуйте, кілько се вийде, кладучи по 32 р[ублі] від аркуша, як се було досі (я й тепер так уважаю, бо мене не упереджувано ні про які зменшування гонорарів). Се щодо «Руф[іна] і Пр[ісцілли]». Тепер же за «Лісову пісню» (3 арк[уші]) мені належить 96, за «Вілу» (½)16 р[ублів], разом 112 р[ублів]. Скілько належить за «Хвилю», прошу Вас вирахувати, бо я забула, як оплачуються дрібні вірші.
Отже, я вважаю, що мені належиться ще од «Л[ітературно]-Н[аукового] В[істника]» 112 і скілька рублів. Якщо Ви маєте проти сього якісь заперечення, то прошу їх мені негайно написати, а коли не маєте ніяких, то будьте ласкаві прислати всі гроші, щоб уже сі рахунки раз були покінчені, бо й так вони вже затяглися надовго. Не думаю, щоб і виплата гонорара за «Л[ітературно]-Н[ауковий] В[істник]» залежала від книгарняних півріччів; коли ж вони залежать від чогось іншого, але не підвладного Вам, то майте добрість вказати мені, до кого саме маю звертатися в сій справі. Себто не звертатися, але звернутися раз, і то останній, бо, вірте мені, роль «просительницы» мені абсолютно не по натурі і я мушу з нею покінчити, хоч би й з тяжкими наслідками для себе, якнайшвидче.
Книжки з «У пущі» і «Кассандрою» (кінцем, а початку нема – може, запас тої книжки вичерпаний?) я одержала.
Тільки я зважила пождати Вашої відповіді на мої питання щодо сього видання, а тоді вже братись до роботи, бо як затрачу роботу марне, то мені буде шкода, а поки відповіді нема, то сей риск все передо мною.
Сподіваючись швидкої і докладної відповіді, зостаюсь з найбільшим поважанням.
Л. Українка
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 14 тт. – Луцьк: 2021 р., т. 14, с. 308 – 309 (текст); с. 533 (примітки).
Подається за автографом, що зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (Ф.4028. Оп.1. Од. зб.3. Арк.38 – 39).
Уперше надруковано у виданні: «Слово і час». 1991. № 3. С. 24.
…тоді вже братись до роботи… – Ідеться про підготовку до друку II тому творів Лесі Українки у видавництві «Дзвін».