Поч. 06.1912 р. До Л. М. Старицької-Черняхівської
| Поч. червня 1912 р. Кутаїсі |
…Здоров’я у мене тепер таке тонке, що навіть за таку періодичність роботи, як Ви визначаєте, я ручатись не можу, бо от, наприклад, від різдва до великодня сього року я абсолютно нічого не могла писати, та й се фраза, що я пишу «только в припадке умопомешательства», бо я тоді тільки можу боротись (чи скоріше забувати про боротьбу) з виснаженням, високою температурою і іншими пригнітающими інтелект симптомами, коли мене попросту гальванізує якась idée fixe, якась непереможна сила. Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга, – отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу zusammengeklappt, як порожня торбина. Отак я писала «Лісову пісню» і все, що писала остатнього року.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 394.
Автографи листів Лесі Українки до Л. М. Старицької-Черняхівської невідомі.
Уривки з них подаємо за спогадами Л. М. Старицької «Хвилини життя Лесі Українки» («Літературно-науковий вісник», 1913, кн. 10).
Час і місце написання цього листа встановлено за змістом, на підставі згадки в листі від 6 червня 1912 р. до О. П. Косач (матері) про відповідь на лист Л. М. Старицької-Черняхівської.
Періодичність роботи, як Ви визначаєте – Л. М. Старицька як співробітник «Літературно-наукового вісника» пропонувала Лесі Українці систематично писати, зокрема, літературно-критичні статті.