5.04.1912 р. До сестри Ольги

Любая Лілеєнько!

Я через те не відповіла тобі зараз, що хотіла довідатись результатів нового аналіза і поради лікаря, а крім того, вияснити наші перспективи на літо.

Аналіз, однак, майже такий самий, як був той, що я тобі посилала, той був зроблений 17 лютого, а сей 18 марця, знов 1,5‰ білка, еритроцити 35 «в поле зрения», циліндри «зернисті» 12 на препарат (гіалінових сей раз не було), лейкоцитів, як завжди, багато, і ще якась «слизь» (бактеріоскоп[ічного] аналізу тепер не робили).

Як видно, місяць молочно-рослинної дієти не дуже-то щось перемінив. Тепер лікар зважив, що все-таки мені треба їсти трохи білого м’яса, хоча з огляду на білок і не слід би, через те що інакше я можу виснажитись (хоча я того виснаження почуваю не більше, ніж звичайно було і при м’ясі), казав пити Віші, дав літій, а проти болів компреси теплі і беладону.

Вчора була в мене трохи підвищена t° (37,6), але недовго, всього скілька годин, а потім уже було 37,3, та се вже тепер увійшло в звичай. Про Tryparosan (um чи us?) питала, але лікар тої статті не читав, тільки обіцяв прочитати. Взагалі ж він каже, що багато є таких речей, що на легкі добре впливають, а для нирок зовсім не годяться, але, може, се й не таке.

Тепер щодо літніх планів. Кльоні дають одпуск всього на один місяць (28 днів) (на іюнь), то він його візьме, але їхати нікуди не думає, буде вже так якось дома відпочивати та за місто виїздити на свіже повітря. Бо як їхати до тебе або до мами, то сама дорога займе тижнів 1½, та ще й треба вертатись зарані, щоб не зараз з дороги втомленому на службу йти, – то що ж лишиться на гостювання? Яких-небудь тижнів два? Тим часом нам двом така подоріж коштувала б коло 200 p., a ce нам тепер великі гроші, тим більше, що я тепер трачу на ліки, а на прийдешню зиму, може, ще й більше потратити прийдеться, якщо муситиму конче виїхати в Єгипет.

З огляду на це все, ми вже зважили літом «не рипатись», а просити тебе з Михалями в гості до себе. Тут для здорових нирками людей літо зовсім добре, бо хоч дощ і йде частенько, але місто нагірне, то сохне дуже хутко і ніколи нема болота, тільки через дощі нема такої спеки, яка могла б бути по тутешньому сонці. Хто може ходити, то тут є де погуляти за містом, і краєвиди тут дуже гарні. Квартира наша тепер стала ліпша, бо «піднижнє заведеніє» скасувалося, двір хазяйка почистила, а солдатів літом не буде, бо вони через місяць підуть в лагері. Зрештою, літом (з мая) буде багато вільних квартир, то, може, ми й переберемось, коли знайдемо щось ліпше і по ціні приступне. Приїзди, любая моя, ми тебе дуже-дуже просимо. Я сподіваюсь, що тобі тут непогано буде і навіть краще, ніж ти, може, з моїх слів і листів уявляєш, бо одна діло жити на чужині, а друге – приїхати на неї подивитись. До того ж літом нема тих невигод, що зимою, бо тут хати саме для літа й приспособлені. Кльоні було б, звісно, приємно, якби приїхали тоді, як він матиме одпуск, та й вам було б веселіше, бо він би показав тутешні околиці (він їх «по долгу служби» добре взнав), і взагалі воно краще, як нема в хаті відгомонів служебної «гонки» і «каторги» (не в прямому смислі, бо Кльоня тепер «цивіліст», а не «криміналіст»). Але якщо тобі не вигідно їхати в іюні або якщо хочеш утекти від тої юги, то приїзди, коли тобі краще, і, у всякому разі, якомога надовше.

Ти, може, думаєш, що чому б мені самій без Кльоні не поїхати, коли вже з ним не можна? Так, правду кажучи, в такому стані, як тепер, мені взагалі їздити трудно – від невеликої навіть тряски мені болить всередині, а не знаю, як би воно було, коли б проїхати залізницею, наприклад, від Севастополя до Катеринослава. А чи сей мій стан хутко зміниться, чи буде він літом ліпший, може, він теж прийняв хронічну форму, як то в мене звичайно, – все ж це невідомо. Та ще й мама, певне, образилась би, коли б я побула у тебе, а в неї ні, тим часом їхати мені ще й у Київ або в Гадяч було б уже напевне не корисно, а може й просто не під силу.

Як будеш їхати до нас морем, то їдь на Поті або на Батум (в Поті не завжди добре пароходи з поїздами сходяться, а різниця в ціні чи їхати до Поті чи до Батумі пуста, та й на Батум варто подивитись, а Поті нецікаве), потім бери білет просто до Кутаїса, їхатимеш до станції Ріон тим шляхом, що йде на Тифліс, а в Ріоні пересядеш на маленьку віточку (подібну на ту, що з Лохвиці до Гадяча) і приїдеш просто в Кутаїс. Якщо даси знати, коли саме ви приїдете, то хто-небудь з нас вийде на вокзал, се навіть і недалеко від нас. Як їхатимеш, то, будь ласка, візьми з собою які матимеш українські газети і журнали (крім «Вісника» і «Рідного краю», бо його маю, а газет не маю жодних), а може, і які нові книжки трапляться, за все подякуємо, чим більше збереш, тим краще (морем везти їх можна даром, коли в кошику, а не в скрині, а залізницею можна товаром відправити).

Чому ми не можемо тепер дістатись у Бессарабію або на Поділля, розкажу, як побачимось, – «то довгеє слово», а до того часу вже не писатиму довгих листів. Коли Михайло тепер з тобою, привітай його і передай наше запрошення, а в Київ я йому окремо напишу. Цілую міцно тебе і Михаля, Кльоня теж цілує і просить в гості.

Твоя Леся

Ф[еоктиста] С[еменівна] і Маруся кланяються.

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 389 – 391.

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 421) з незначним скороченням. Фрагмент «Я через те не відповіла… се й не таке» відновлено за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 14 тт. – Луцьк: 2021 р., т. 14, с. 299.

Поті – місто в Грузії, на узбережжі Чорного моря, в гирлі річки Ріоні.

Лохвиця – місто, центр Лохвицького району Полтавської області.