02.1912 р. До П. П. Лаврова

Вельмишановний Павле Пилиповичу!

Крайність примусила мене просити Вас прислати належні мені гроші телеграфом, і я Вам дуже вдячна, що Ви негайно виконали моє прохання. Пробачте, що я трохи спізнила сповіщення про те, що отримала від Вас 100 р[ублів] (се вже вкупі з попередніми складає 350 р[ублів], і, значить, Ви вже виплатили мені все, що належалось за збірник), але я не написала тому, що взагалі не могла писати тими днями, бувши виснажена хоробою, що тяглася цілий місяць та й тепер ще не скінчилась. Се загострення моєї хронічної хороби виснажує мені і організм, і кишеню, через те і приходиться вдаватись до екстрених способів, щоб роздобути грошей.

Тим-то і тепер я попрошу Вас подбати, щоб мені вислали те, що належиться мені ще за торішню працю («Руфін» і «Віла»), або хоч сповістіть мене, коли саме я можу сподіватись присилки. Колись мені пропоновано було навіть аванс на рахунок «Руфіна», але я того зреклася, та й надалі буду старатись обходитись без авансів, але зате мушу просити не зволікати дуже з виплатою вже заробленого мною, бо воно становить частину мого насущного хліба і через довге дожидання я не раз попадаю в прикрі обставини, не говорячи вже про те, що сама конечність кожен раз не то просити, не то допоминатись того, що, властиве, належало б і без просьби, якось мучить і нервує. Коли трудно виплачувати все одразу, нехай буде частками, аби я знала, коли саме і скілько саме я маю одержати, і щоб мала в тому певність.

Я думаю, що се не надмірна претензія з мого боку, і сподіваюсь, що моє прохання буде загожено. Правда, одно моє прохання (щодо дрібності друку) зосталось навіть без відповіді (коли не маю прийняти за відповідь страшно дрібно надруковану «Вілу»), але те прохання, може, якось зачіпало чужі інтереси, теперішнє ж прохання, чей же, не здасться нікому недоречним, і я жду на нього, у всякім разі, виразної відповіді.

Я мала звістку, ніби Ви мені в початку січня посилали якісь гроші на стару адресу, але, певне, то якась помилка, бо я б досі їх отримала, я до 21 ще жила на тій домівці, а з того часу все акуратно пересилалось на нову: і листи, і посилки. Сього року я одержала од Вас оце 100 р[ублів] телеграфом, а більше не одержувала нічого.

Пробачте, що клопочу Вас своїми проханнями. Бажаю Вам всього доброго.

Л. Українка

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 14 тт. – Луцьк: 2021 р., т. 14, с. 292 – 293 (текст); с. 529 (примітки).

Подається за автографом, що зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (Ф.4028. Оп.1. Од. зб.3. Арк.50 – 51). Зверху першого аркуша листа рукою Ю.Тищенка олівцем зроблено бухгалтерські розрахунки, очевидно, кількості аркушів і гонорару Лесі Українки.

Датовано орієнтовно за змістом листа на підставі згадки про переїзд Квіток у Кутаїсі та загострення хвороби Лесі Українки («тяглася цілий місяць» орієнтовно від 6 (19) січня 1912 р. (захворіла «на Водохреща»)).

Уперше надруковано у виданні: «Слово і час». 1991. № 2. С. 18 – 19.

«Руфін» і «Віла» – Тобто «Руфін і Прісцілла» та «Віла-посестра».