9.10.1912 р. До матері

Люба мамочко!

Посилаю кінець статті про музикальну етнографію. Як бачиш, величенька! З кінцевого уступу (про Ф[іларета] Колессу) ти сама побачиш, чому автор інтересується, щоб видрукувано статтю швидче, тож коли можна її містити більшими шматками, то се було б дуже бажано.

Інтересна та польська відозва в 12 ч[ислі] «Р[ідного] К[раю]», тільки там дві помилки в її перекладі, а власне: spychać таки ж і по-нашому спихати, а współzawodnictwo значить «соревнование» (конкуренція), тоді як «спільна праця» буде współdziałanie. Се різниця в данім разі досить важна… Щодо засилля жид[ів] в Галичині та й на Україні, то, на мою думку, кожен антисеміт повинен в першій лінії винувати[ти] за нього таки ж поляків! бо не хто ж, як вони, свідомо принаджували жидів привілеями, навіть давали їм кріпаків і т. і., а в Галичині, маючи виключно в своїх руках так зв[ану] «пропінацію», цілковито продали її жидам, та й взагалі без «żydka» жоден пан не господарює.

Ну, а тепер уже прийшло каяття, та без вороття tu l’as voulu, George Dandin! Треба було в свій час подумати, що й «żydek» же даремне не буде факторувати, шинкувати і інші неблагородні обов’язки нести, а й собі схоче якихсь благ ужити. Коли жидівство «гангрена» і т. і., то треба ж признати, що первопричиною її таки була історична Польща та й польський «stan posiadania», що існує й тепер.

Коли жид[івст]во навіть церкви брало в аренду, то хтось же їх віддавав, вже ж не сами українці! Da liegt der Hund begraben. Поляки хотіли нами за послуги żydka заплатити, ну, то нехай вже платять тепер собою, а ми з їхньої долі не винні, бо ми їх нікому не продавали при всій нашій «братобійчій ненависті».

Зрештою, я не публіцист і мої думки в сій справі, може, взагалі нецікаві.

Здоров’я моє jak zwykle, себто бувають дні нічого собі, а бувають і з t° в 37,8 або й 38. Сьогодні було 37,8, потім упало до 37,6, то я вже вважаю, що «поправилась», і, як бачиш, не звертаю на се уваги, а пишу листи. Якби не обридав цистіт та болі всередині, то з t° я б мирилась – уже звикла.

Цілую тебе міцно і Лілю з її Михалями. П[ану] Петруненкові привіт. Кльоня тобі і всім нашим кланяється.

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 14 тт. – Луцьк: 2021 р., т. 14, с. 333 – 334 (текст); с. 542 – 543 (примітки).

Подається за автографом (ІЛ. Ф.2. Од. зб.253).

Рік встановлено за змістом листа.

Повний текст уперше надруковано у виданні: Леся Українка. Листи: 1903 – 1913. К.: Комора, 2018. С. 610 – 611.

Посилаю кінець статті про музикальну етнографію. – Тобто другу частину статті К.Квітки (Тимоша Борейка) «Новітня українська музична етнографія».

Інтересна та польська відозва в 12 ч[ислі] «Р[ідного] К[раю]»… – Ідеться про україномовний переклад польської відозви, опублікований у журналі «Рідний край». Імовірно, Леся Українка разом коментує також публіцистичну статтю Олени Пчілки «Що говорять цифри», надруковану в цьому ж номері («Рідний край». 1912. № 12. С. 1 – 3).

Пропінація – монопольне право шляхти на виробництво алкоголю, поєднане з примусовим його продажем селянам своїх маєтностей.

«Ти сам хотів цього, Жорже Дандене!» – цитата з п’єси Ж.Б.Мольєра «Жорж Данден, або Обдурений чоловік» (1668). Ідеться про людину, яка сама винна у своїх бідах.