22.04.1898 р. До матері
Ялта |
Люба мамочко!
Пишу просто так, щоб привітати тебе. Ліля і Оксана розкажуть тобі про все живими словами, то що ж описувати? Ще раз дякую тобі і папі, що пустили гусів до мене, а то не було б мені свято святом. Тепер, хоч і прикро, що вони хутко так мусять їхать, але дуже піддаватись тій прикрості нема чого: хутко вже всі побачимось, чекали більше, почекаємо й менше.
Найда мене розсердила своїм лукавим під’їжджанням, і я їй п’єси не дам, хіба вже як Мих[айло] Петр[ович] приїде та нападеться на мене, то, може, у мене не стане сили відпору, ну, та й справа тоді певніше буде. Про сюю «зграю» Ліля теж може розказати більш навіть, ніж я. Яворський здається тепер зовсім «прахом над моря водами». Маня теж засумувала трохи. А всі оці трупи plus ça change plus c’est la même chose.
Вже пізнувато, треба вкладатися спати, а то нашим треба рано вставать.
Міцно цілую тебе і кланяюсь киянам. Сподіваюсь, що Дора, Микось і Зоря ще таки мені сюди напишуть.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 45 – 46.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 237 – 238.
Подається за автографом (ф. 2, № 187).
Лист писаний напередодні від’їзду сестер поетеси з Криму, тобто 10 квітня ст. ст.
Найда – сценічний псевдонім Іоїля Мефодійовича Руденка.
я їй п’єси не дам – тобто «Блакитної троянди».