14.06.1898 р. До матері
| Одеса | Одеса. 2/VI 1898 |
Люба мамочко!
Вибачай, що я досі тобі не написала; так щось не було ніякої енергії. Сама не знаю, чого я втомилась, бо на пароході було їхати добре і спати можна було. З Дерижановими розстались ми по-приятельськи, тільки неприємно було, що вони не схотіли взяти з мене нічого, окрім раніш условленої плати за квартиру і половинної плати за пансіон. Я дещо послала панові в подарунок звідси, та не знаю все-таки, чи «вирівняється тим залеглість». Про се врешті ми з тобою порадимось.
Тут мене зустріла Маргарита на пристані і завезла до себе. Вона перед моїм приїздом збиралась було перебиратись на лиман, та, отримавши мого листа, зосталась, бо я писала, що мені на лимані не хочеться бути сейчас. Тепер я оце пишу в її квартирі на Кузнечній вулиці (д. Сушкевича, між Спиридонівською і Гулєвою).
Хотіла б я знати, чи виїде хто до мене сюди, чи ні. Коли ні, то я б сама виїхала. Хотілось би знати се до 5-го числа, бо довше я не розщитувала тут бути. Я думала, що ти мені напишеш сюди на ймення Комарова, а тепер, не отримуючи ніякої звістки, починаю непокоїтись, чи не розсердилась ти на мене за те, що я поїхала на Одесу. Але справді інакше було б якось чудно. Окрім того, мені здається, що в твоєму новому погляді на Маргариту винне просто якесь непорозуміння чисто припадкове, бо я в ній проти себе ніякої зміни не бачу. Що було позитивного чи негативного, те і зосталось. Врешті на сі теми ліпше говорити, ніж писати.
Дуже мені вже хочеться додому, до тебе, «на тихі води, на ясні зорі», все здається, що там скоріш минеться моя втома і сей змінливий стан то кипіння, то замерзання, в якому я тепер постійно пробуваю. Шкода, що не можна мені поїхати в Колодяжне і побачити усіх в зборі, але я таки думаю, що не можна, коли навіть се і «самовнушение», як думає папа, то і се ж річ для здоров’я небезпечна. Я сподіваюсь-таки бачити наших в Гадячі, бо раз, що і їм слід літом купатись, а друге, я буду без Лілі скучать, ми з нею мало бачились сього року.
Ну, годі писати. Ще, може, сей лист і не застане тебе в Колодяжному.
Цілую міцно тебе і папу і всіх малих. Маргарита і Комарови кланяються тобі. До побачення!
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 51 – 52.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 39 – 40.
Подається за автографом (ф. 2, № 189).