17.02.1898 р. До матері

Люба мамочко!

Гоголь то правду каже, та тільки не завжди можливо відповідати «моментально», напр[иклад], я отримала твого листа в момент занятій з Капрелом, то де ж тут було моментально писать?

Листи твої я всі отримала (за нумерами), № 5 (про Міцкевича) одіслала Миші, відповідаю тепер на №№ 5 і 6. «Крейцерову сонату» я отримала, Катюша грала її частинами, вона їй подобається, але заграти цілу, з початку до кінця, без перериву, їй не під силу.

Байрона 3-й том теж отримала, сього тому у мене ще не було, були тільки 1-й і 2-й, а тепер мені належаться ще 4-й і 5-й і буде вже все. Отримала теж і різдвяне «Ж[изнь] и иск[усство]», цікаві все-таки там речі, хоч оповідання Сари Бернар само по собі не конечне цікаве, – таких багато єсть.

За посилку спасибі, вона мені дуже до речі. Між іншим, у Байрона єсть переклад Евріпідового «Прометея», а я іменно думала, де б мені взяти тут сю трагедію: хотілось мені передивитись в ній хори і т. і. До Разум[ової] ще не ходжу, але не знаю, чи відмовлюсь, бо якось не випадає кидати занятія в самий критичний для хлопця час, коли йому прийшлось стільки пропустити і трудно буде доганяти інших без всякої сторонньої помочі. Зроблю се, може, пізніше, вибравши кращий час.

Ну, комедія у вас з тим вечором Міцкевича! Ти мені напиши, що там воно, врешті, вийшло? Дуже цікаво. Тепер за тобою установиться спеціальність писати біографічні реферати; ну, що ж, се куди веселіше, ніж, напр[иклад], Науменкова спеціальність. Що Соловця з його ребятами поляки вижили, то я дуже рада, – баба з воза, кобилі легше. А от що конкурс такий скупий виходить, то шкода, якось нехороше для літературної renommée Києва! Чекаю од Лілі описання маскараду, того розбору веселощів, на який ми з тобою «чуть-чуть» не попали.

По-моєму, негаразд відкладати твою «Світову річ» на Великдень, – тепер кращий сезон, а тоді дехто роз’їдеться, дехто з любителів замотається, то ще й знов промажуть справу. Що ж до моєї «Троянди», то, здається, вона «в нещасную годину вродилася, в нещасную й помирати буде». З Москви од «підпірників» ні слуху, ні вісті… справді, Вороному рука не зломилась би, коли б черкнув хоч слово, чи хоч получена та нещасна п’єса!

Посилаю фотографії дві – і білу, і чорну, – так просить п. Дерижанов, каже: «Это будет занимательно». Нехай буде по-його.

Маюся я, як і при тобі, в доброму здоров’ї, в такому, від якого для мене не може бути кращого. Сими днями не писала нічого з уліт, а завтра думаю знов почати, бо оце вправилася з листами нарешті.

Тобі хутко знов писатиму, а тепер бувай здорова! Міцно цілую тебе і мерлушек, крошечек, подростков.

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 18 – 19.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 221 – 222.

Подається за автографом (ф. 2, № 178).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 428 – 429. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

занятій з Капрелом – Леся Українка займалася з братом лікаря Дерижанова, готуючи його до вступу в гімназію.

Миша – Михайло Петрович Косач (1869 – 1903), старший брат Лесі Українки.

«Жизнь и искусство» – щоденна літературно-політична і художня газета. Виходила в Києві з кінця 1892 до 1902 р. Обстоювала реалізм у літературі, театрі та образотворчому мистецтві.

оповідання Сари Бернар – Йдеться про твір «Різдвяна казка» французької актриси Сари Бернар (1844 – 1923), який у перекладі Сергія Мержинського був надрукований у газ. «Жизнь и искусство» (1897, № 356).

У Байрона есть переклад Евріпідового «Прометея» – Байрон переклав лише невеликий уривок трагедії Есхіла «Прометей закутий».

Евріпід (бл. 480 або 484 – 406 рр. до н. е.) – давньогрецький драматург.

Есхіл (525 – 456 рр. до н. е.) – давньогрецький драматург.

Ну, комедія у вас з тим вечором Міцкевича – За відзначення ювілейної дати Міцкевича Олена Пчілка та М. Старицький зазнали дорікань з боку західноукраїнських діячів. «Мы же решили – писала пізніше Олена Пчілка, – что поступили правильно… Мицкевич был «рыцарем без страха и упрека», наконец, следует же руководствоваться и тем принципом, что тот, кто любит свое родное слово, должен уважать и чужое» (Олена Пчилка М. П. Старицкий. Памяти товарища. – К.: 1904).

Науменко Іван Олександрович (? – 1913) – український артист і антрепренер. Думаю, що йдеться не про нього, а про Володимира Павловича Науменка, активного діяча «Киевской старины» та Літературно-артистичного товариства. Його невесела спеціальність – писання некрологів.

Соловця – Йдеться про Миколу Миколайовича Соловцова (справжнє прізвище Федоров; 1857 – 1902) – російського актора, антрепренера і режисера, засновника театру Соловцова в Києві.

не гаразд відкладати твою «Світову річ» – Йдеться про комедію в 5-ти діях Олени Пчілки – переробку «Безприданниці» О. Островського. Вперше поставлена 1885 p. y Катеринославі трупою М. Старицького, ця п’єса потім неодноразово ставилась трупами М. Садовського, М. Кропивницького і П. Саксаганського.

Що ж до моєї «Троянди» – Леся Українка тут і далі згадує про те, що вона надіслала свою п’єсу «Блакитна троянда» М. Вороному, але відповіді від нього не одержала.

завтра думаю знов почати – я думаю, ці слова свідчать про намір написати вірш «Весна зимова».