13.01.1898 р. До сестри Ольги
Ялта |
Villa Iphigenia, Виноградная ул., Ялта, 1/I 1898 |
З Новим роком, з новим щастям!
Люба Лілічко і панове громадо, бажаю вам усім щастя і вдачі на кожній дорозі. Твій лист, дорога Лілічко, і Уксусовий лист ми отримали тільки вчора, 31-го, мама вже почала було трохи сердитись і непокоїтись, а я, признаться, і не думала, щоб ви могли раніш третього дня свят зібратись написать. Од папи я отримала перевод на 50 р. і при ньому записочку ще з Колодяжного, а того, що ти писала, ніби він послав з Києва, ще нема.
Коли сей лист застане папу ще в Києві, то передай йому моє поздоровлення з Новим роком і нехай вибачить, що не пишу тепер, бо не знаю, чи застану його з листом, скоро писатиму в Ковель.
Мама, певне, поописувала вам все, як і що, то я вже боюсь впасти в повтореніє. Скажу тільки, що домівка мені дуже подобається, а тільки дорого се страх – 30 p., і коли б мені потім ся античність не прийшлася «з соком». Хоч мама страх намагається, щоб я покинула свій урок і всі платні занятія, але я того не хочу, бо інакше буду страх зв’язана фінансами в щоденному навіть бюджеті, а про екстренні видатки нічого й думать. Кинуть урок і обідать тут, у господарів, то значить приплатити до хати ще 25 р. на обід, ergo 55 р. мені коштуватиме тільки самий грунт.
Мама ніколи якось не лічить таких обставин, а я думаю, що і то вже багато, що папа мені мусить 50 р. щомісяця посилати. Я була б дуже рада, якби мені вдалось іще де знайти урок, але оказалось, що се не так-то легко, отже, треба триматися хоч того, що маю.
Мама, певне, понаписувала вам niestworzone rzeczy про мою першу хату, – хата була неважна, але і не паскудна, як на 15 р., то навіть добра. Я сама думала звідти вибратись кудись у теплішу хату, та все ж би в такі хороми, як тепер, не попала. Врешті, якщо мої фінанси мені вдасться поставити на потрібну високість, то я буду зовсім задоволена з своєї оселі, бо таки правда, що тут дуже гарно, головно, приємно, що широкий дуже вид, як єсть на всі чотири сторони, і навіть моря чимало видко, а се в тутешніх квартирах чомусь-то дуже рідко буває, треба для того жити або десь високо на горах, або на якому третьому поверху.
В Одесу я після свят вже не поїду, а хіба або на великдень, або як вертатиму додому в апрілі чи в маї, ergo вистава не про мене писана.
Мама, як приїхала сюди, то їй все здавалось, що тепер вербна неділя, а не різдво, так було тепло, але сьогодні щось завіяло знов, коли б не вдарив холод, бо тоді у мене тут буде так холодно, як, певне, бувало у самої Іфігенії в той час, як вона була в Тавріді жрицею холодної богині Діани – аже в ті часи навіть залізних грубок не було! Хата моя взагалі великого тепла не обіцяє, видно, доля судила мені мерзнути в хаті «на благословенном юге». Впрочім, мені чогось сі дні, як тому беранжерівському petit homme tout habillé de gris, все смішним здається, навіть те, що в моїй хаті дихання парує, мов фіміам «на алтарі величної богині», – може, сьому винен кримський портвейн – не знаю!
Через маму писатиму ще, а тепер годі. Кланяйся всім, хто мене згадає, Хом’яковій, п. Михайлові і Гамбарову зосібна. Тебе міцно-міцно цілую, а серйозно бажати чого-небудь боюсь.
Твоя Леся.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 9 – 10.
Вперше надруковано у вид.: Українка Л. Твори в 5-ти т., т. 5, К., 1956, с. 215 – 216. (Далі посилання на це видання дається за формою: Твори в 5-ти т., т. …).
Подається за автографом (ф. 2, № 282).
ся античність – Леся Українка жила тоді в Ялті (вул. Виноградна, нині – Чехова), на віллі лікаря Мартироса Сергійовича Дерижанова (1870 – 1900) «Іфігенія», названій так по імені однієї з героїнь давньогрецького міфу.
як, певне, бувало у самої Іфігенії – за грецькою міфологією батько Іфігенії, цар Агамемнон, мав принести доньку в жертву богам, але її врятувала богиня Артеміда і перенесла в Тавріду (Крим), де Іфігенія стала жрицею храму Артеміди.
як тому беранжерівському petit homme – Мається на увазі вірш видатного французького поета П’єра-Жана Беранже (1780 – 1857) «Le petit homme gris» (в російському перекладі В. Курочкіна має назву «Как яблочко румян»).
Хом’якова А. П. – подруга Лесі Українки та Ольги Косач (Кривинюк), у 1900-х роках – студентка Петербурзького жіночого медінституту. В радянські часи – професор медицини.