22.01.1898 р. До сестри Ольги
Ялта | Villa Iphigenia, 10/І 1898 |
Люба Лілічко!
Обіцяла я тобі і гусям «багацько» написати через маму, та, як то часто буває, обіцянку не прийдеться справдити: вже тепер досить пізно (ми з мамою часто пишемо листи in der zwölften Stunde), і я чогось дуже утомилась сьогодні біганням та переписуванням. Врешті, мама вам більше і ліпше розкаже про мене, ніж би я могла написати. Ти інтересувалась моїми новими віршами, то от їх ціла пачка їде з мамою в Київ, – як бачиш, нічого такого «надзвичайного», мовляв Бердяев, у них нема, «уліти» як уліти.
Єсть у мене і деякі інші писання, та то все «не до громадської відомості».
Хотіла я написати тепер листа до п. Михайла, та вже не напишу, бо щось голова дурна, а дурних речей він і так, певне, чув немало. Скажи йому тільки, як побачиш, що я його дуже вітаю і жалую, що, певне, не хутко прийдеться нам з ним зобачитись. І взагалі шкода, що якось я менше, ніж всі, мала нагоду бачити його, через те, певне, я для нього здаватимусь найчужішою з усіх київських людей, яких він знав, а тим часом ся думка для мене сумна, бо я звикла відноситись до нього не по-чужому, а по-товариськи.
Коли тільки матиму можливість, то пришлю тобі ще грошей, тоді ти половину їх оберни, куди там тобі здасться потрібніше, а половину віддай М. Д. Т.., – посилаючи, я про се не писатиму, то ти вже так і знай. Я вважаю, що я їй винна 18 p., була б рада віддати всі до літа, але навряд, бо провиджу, що мої фінанси будуть куди не блискучі сього семестру: хату маю дорожчу, а відповідно їй доходи не збільшаться, бо нової роботи не маю, долги ж свої я, як ти знаєш, виплачувать стараюсь «власним» коштом.
Писав папа про те, яке свинство тобі зробили з екзаменами – от чорти! Що ж було їм хоч раніш так сказати, то ти б не гибіла цілі свята чорт зна над чим!
Тепер, може, матимеш більше часу, то пиши мені частіше: я боюсь, що тепер мені ще сумніш буде, бо мамин приїзд був для мене як та блискавка, що контрастом світла ще зміцнює темряву дощової ночі…
Ну, впрочім, се вже я щось пусте завела, видно, спати таки іменно пора.
Бувай мені здорова! Вже хочеться сказати «до побачення»! Цілую тебе міцно, дуже міцно.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 11 – 12.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 216.
Подається за автографом (ф. 2, № 283).
Гуси – жартівливе прізвисько молодших сестер Лесі Українки – Ольги, Оксани та Ісидори.
Ти інтересувалась моїми новими віршами – йдеться про цикл поезій «Кримські відгуки».
Єсть у мене і деякі інші писання – натяк зрозуміти не легко.
Бердяев Сергій Олександрович (1860 – 1914) – український поет і журналіст.