1.02.1894 р. До матері
Київ | 20/I 1894 |
Дорога мамочко!
Твої листи і повістку на 10 р. ми отримала сьогодні. Добре, що ти не послала гроші на ім’я Спілліотті, бо я недавно довідалась, що він змінив квартиру, от забула, де його нова квартира. Та й взагалі краще посилати просто на моє ім’я, бо мені тут ніякої невигоди нема, за мене получає Варвара по «довіренности» дуже хутко і без клопоту. Я винна, що не написала тобі сього раніше, справді у мене в голові жуки гудуть. Тепер уже на сей раз Ліля піде. Та тепер чогось на київській пошті вже не буває такої біди, як колись, з тим получанням.
Ліля була у Наум[енка], щоб взяти «Життя і слово», але, видно, не розтолкувала йому як слід, бо він сказав їй, що то його власна книжка, і не дав. Піду ще я, от нехай поправлюсь, бо тепер мені і ходити, і їздити однаково тяжко. Воно хоч малокровіє і пуста річ, але дуже неприємна, бо от я тільки вчора почула себе краще, а то таки днів з 5 «большею частію лежала на кроваті», боліло мені скрізь і безсилля було крайне, до того ж якась апатія. Тепер се вже наполовину минуло, от ходила на урок і не дуже втомилась, може, той arsenic мені поміг, а може, я так собі відлежалась.
Однак треба перше відповісти на питання: брошуру про мальованців я давно послала дядькові заказною бандероллю.
Верзилов нічого мені не присилав і не обзивався ані словом, я теж до нього не обзиватимусь, бо мене ображає його поводіння, я й так вже мала не раз привід до образи, але досі спускала, приписуючи все тільки чернігівському його вихованню.
Гроші Барським заплачені, звісно, в свою пору, та я ж і не могла б забути про се.
Бабушці я напишу і попрошу грошей на рис[увальну] школу, спробую один місяць, коли не буду надміру втомлятись і коли побачу, що там єсть яке пуття в учінні, то ходитиму й далі.
Оксані книжки я купила і завтра вишлю, бо сьогодні я могла їх тільки після обіду купити (до обіду була у англічанки), а одправить вже не можна було; та вони до 24-го мусять напевне поспіти. «Le jardin de M-lle Jauvue» не було, то я купила іншу, здається, нічого собі. Стоїть 1 p., дешевше не було з картинками.
Я була певна, що «Три ялинки» ти сама переклала та так собі не хочеш нам писати про се (я думала, що ініціали О. Д. значать – Ольга Драгоманова!). Там, мені здається, пороблені скорочення проти укр[аїнського] оригіналу, а я гадаю, що сього помимо автора ніхто не має права робить.
Ти даремне пишеш, що Ліля має занадто розривок і що вона святами мало вчилась. Вона вчиться дуже ретельно, може, навіть занадто, інший раз трудно її вмовити вийти гулять, а се їй конче потрібно, бо вона теж малокровна і голова їй від часу до часу знов починає боліти, як було колись в Колодяжному. Я того мало пишу про неї і про себе і взагалі про всякі справи, що обов’язкова короткість листів зв’язує мене.
В вівторок писатиму конче. Бувай здорова, дорога моя, люба мамочко!
Цілую тебе міцно! Оксаночці пишу завтра окремо.
Твоя Леся
Стар[ицький] завтра виїздить в Москву, а Людя зостається в Києві.
Стар[ицький] зробив контракт з Соловцовим (драм[атичний] театр), щоб давати в весняному сезоні укр[аїнські] представлення.
Оксана Стар[ицька] була знов слаба: уколола собі руку гребінцем, і в неї зробилось зараження крові в руці, насилу одволодали; тепер їй краще, але вона мусить чомусь лежати 5 днів; добре, що хоч без різання обійшлось.
Просила мене Ольга Антонівна попросить тебе, чи не могла б ти їй позичити р[ублів] з 60, а вона б їх виплачувала нам частинами, щоб ми потім передали тобі. Вона не зважається писати тобі про се сама і просить мене.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 210 – 212.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 3, с. 29 – 30.
Подається за автографом (ф. 2, № 157).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 239 – 240. Уступи в пост скриптумі подані в іншому порядку. Інших різночитань з виданням 1978 р. нема.
«большею частію лежала на кроваті» – уподобана Лесею Українкою фраза з повісті М.В.Гоголя «Записки божевільного» (1834 р.), тому в лапках. У Гоголя: «Дома большею частию лежал на кровати». Див. також лист до матері від 26.06.1890 р. з цією фразою.
брошуру про мальованців – в листі до М. П. Драгоманова від 17.01.1894 р. Леся Українка обіцяла надіслати йому цю брошуру.
Гроші Барським заплачені – власникам помешкання, де жили Лариса і Ольга Косачівни.
«Три ялинки» – казка О.Пчілки.
Соловцов Микола Миколайович (справжнє прізвище – Федоров, 1857 – 1902) – російський актор, режисер і театральний діяч, організатор Київського російського драматичного театру (театр «Соловцов»).