23.01.1894 р. До матері

Дорога мамочко!

Вчора я отримала гроші, але ще їх не чіпала, а сховала в ящик, бо маю трохи з тих 20-ти, що ти мені раніш прислала. Раніш мене порятувала Людя, віддавши свій довг 7 р. за англійські уроки, а то якось так обійшлося. У знайомих я нічого ще не позичала, відколи я тут, і думаю, що й не позичатиму. Тося поїхав від нас 9-го, так напевне мав поспіти в Умань на молебень; а от що Пашка і тьотя Саша думають, то я не знаю, бо вони писали, що самі хотять виїхати тільки 10-го і Тосі те ж саме радять. Але ми виправили Тосю 9-го, бо не хотіли, щоб вийшло ніби він через нас не виїхав упору.

Я того писала, що Ліля і Тося здорові, бо на різдво вони були трохи слабі (я писала тобі), кашляли, ну от я й написала, що вони вже зовсім здорові, а я, як не була слаба, то щось і не згадала про своє здоров’я, пишучи.

Галин чоловік став солдатом тут, у Києві, тільки мусить який час в казармах жити (не пам’ятаю, де ті казарми), а Галя раніш жила у свекрухи, тепер же найняла собі домівку на Мар[іїнсько]-Благовіщ[енській], проти Тарасівської.

В театр, в оперу на «Демона», «Фауста», «Євг[енія] Онегіна» і «Паяци» наші ходили святами чотири рази, двічі зо мною, а двічі з Мишею, окрім того, по Новому році були ми ще на «Плодах просвещения», та Тося з Лілею і з товаришами ходили на «Ріголетто». Тепер Ліля дуже хоче йти слухати тую Никиту, але я не знаю, чи йти, бо, кажуть, нічого в ній надзвичайного нема, а ціни за неї деруть непогані. Я не знаю, чого Миша писав, що ми ходили в день його виїзду в театр, се він якось помилився, бо ми й не думали йти, та й чудно б воно було, щоб він виїздив, а ми собі в театрі сиділи.

У нас, звичайно, все гаразд; Ліля не вчилась тільки три дні різдвяних, та на Новий рік, та на водохреща, а то увесь час училась, хоч і менше, ніж звичайно, бо то було Бялк[овська] виїздила, а то знов Спіл[ліотті] уроків два пропустив, бо його визвали додому в Ніжин, до слабої матері. Зо мною Ліля теж занімається добре. Листа Мак[овея] я отримала, се правда, що вони чудні люди, ті лиси, і то всі, часом щось такого видумає, що трудно й розібрать, чого він, власне, добивається! Буду йому на днях відповідати, то напишу про мову так, як ти пишеш, бо я зовсім з тобою згідна. Я взагалі не знаю, чого вони так уже ламають коп’я за ту мову, так наче се саме найстрашніше питання у нас.

Цікава б я побачити «Життя і слово», теж і «Нашу долю», але не знаю, чи трапиться хутко побачити. Чи можна їх виписувать окремими книжками, не платячи за цілий рік?

Я отримала листа від Маргарити з просьбою о пробачення, і, звісно, дуже тому рада.

Старицький їде-таки на сім тижні в Москву, а Людя зостанеться вдома, бо не хоче їхати з ним, та й нема чого. Бувай здорова, мамочко, цілую тебе міцно.

Твоя Леся

Посилаємо дітям картинки: Микосеві китайця, Дорі музикальних щучиків, а Оксані чотири портрети в куклячу хату.

Всі знайомі тобі кланяються і допитуються, коли ти їдеш. А й справді, коли? Ти щось в остатніх листах мовчиш про сеє.

Лис[енко] хоче в марті ставити оперету дитячу «Зима й весна» – дуже гарна музика, але страх трудна, страх!

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 205 – 207.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 124 – 125.

Подається за автографом (ф. 2, № 154).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 235 – 237. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

на Маріїнсько-Благовіщенській – нині вул.Саксаганського в Києві.

«Демон» – опера російського композитора Антона Рубінштейна (1829 – 1894), написана в 1872 р.

«Фауст» – опера французького композитора Шарля Гуно (1818 – 1893), написана в 1858 р.

«Євгеній Онегін» – опера російського композитора Петра Чайковського (1840 – 1893), написана в 1878 р.

«Паяци» – опера італійського композитора Руджієро Леонкавалло (1858 – 1919), написана в 1892 р.

«Плоды просвещения» – комедія Л.М.Толстого, написана в 1890 р. Повний текст .

«Ріголетто» – опера італійського композитора Джузеппе Верді (1813 – 1901), написана в 1851 р.