28.02.1894 р. До Є. І. Драгоманової
| Київ | 16 февраля 1894 г., Киев |
Милая бабушка!
Спасибі Вам за ті гроші, що Ви для мене прислали; я їх ще не получила од мами, та, певне, на сьому тижні получу. В школу я вже поступила 2-го февраля, так що знов платить прийдеться тільки 2-го марта. Учення моє добре йде, деякі учениці, що поступили разом зо мною, одстали од мене. Тільки жалко, що я не можу ходить в школу щодня, бо два рази в неділю ходжу на англійські уроки, а окрім того, в останній час було багато роботи дома, то я часом так утомлялась, що вже в школу не могла йти.
Ви, пожалуста, не сердіться на мене, що не скоро одписую Вам, се не через те, щоб я лінувалась, а таки справді ніколи було. Оці два дні у мене менше роботи, то я вже стараюсь всім письма понаписувать, а мені їх аж вісім треба написать. Я до половини дня занята уроками (в школі і в англічанки), а ввечері писанням, тих же три чи чотири години, що не зайнята, проходять або в читанні, або в хожденії по Києву, бо треба ж і на Хрещатик і до знакомих зайти. Два тижні тому назад ми два рази були в театрі, ходили слухать одного французького актора, що дуже нам сподобався. Ми не часто ходим в театр, бо се і дорого і не завжди можна вибрать час, бо як Ліля піде в будень в театр, то потім приходиться сидіть над уроками, що зостаються невиучені звечора. Окрім театру, ми вже ні на що лишне грошей не тратим, а все-таки їх виходить дуже багато, так що я дуже довольна, що хоч на моє рисування мені не треба просить у папи. Проте, якби ще всі жили у Києві так, як ми, то ще було б нічого.
Спасибі Вам, що запрошуєте нас на великдень до себе, але ми, певне, не приїдемо, бо скоріш всього ми і на великдень тут зостанемось, щоб не перебивать Лілі учення. Літом же, певне, приїдемо трохи пізніше, ніж торік, бо вже ж ми більш, ніж півроку, не будемо дома, то як же нам, не побувши дома хоч з місяць, поїхати на все літо в Гадяч, вже наші й так заскучали за нами. Знов же і Миша з Шурою хотілось би бачить.
Лучче всього, якби ми могли як-небудь розірватись на три або й на чотири частини, та шкода, що сього не можна!
Бувайте здорові, милая бабушка, та не болійте, а вже літом ми зробимо знов наїзд на Вас раніше чи пізніше. Цілую Вас міцно, Ліля теж кланяється Вам і цілує.
Ваша внучка Леся
Николай Вас[ильович Ковалевський] і Галя [Ковалевська] Вам кланяються.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 222 – 223.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 134.
Подається за автографом (ф. 2, № 44).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 246 – 247. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.