15.01.1894 р. До матері
Київ | 3.I.1894 |
Дорога мамочко!
Листа твого ми отримали вчора. Лис[енкові] і Ст[арицькому] я твої листи передала, вони дякують тобі за привіт і сами вітають тебе дуже гречно.
Кна-кна наша виїхала 30-го увечері, ми її відпроваджували на поїзд – я, Ліля і Слав[инський]. Слав[инського] я з того часу не бачила, як побачу, то передам йому твоє вітання, я думаю, що він його вартий. Він узяв шматок енциклопедії для перекладу і Гейне от-от виготовить до друку. А як там з «Атта Тролем» справа йде? Адрес Мак[овея] іменно ул. Чарнецьк[ого], ч. 8.
Саня квитанцію послала і мені гроші сплатила (5 p.). Тепер Сані нема вдома, вона поїхала до своєї сестри Мані, що знов гірше заслабла. Вона була у мене двічі, а я у неї ні, хоч навіть обіцяла бути перед святами, але тоді було так холодно, що я не одважилась вийти з хати без крайньої потреби. «Війни мишей і жаб» у мене нема, ти забрала її з собою. Інна С[ливчанська] і Ірина А[нтонович] у мене не були, а я, звичайно, до них теж не збираюсь. Пані Новицька була, а я у неї ні, її нема дома, поїхала в село на свята. У Борецьк[их] я була. Їздити скрізь в дальші сторони я не можу, бо не стає грошей, от і тепер у мене хутко до фатальних 4-х коп. дійде… Слав[инський] вигоївся настільки, що знаки ледве знати, але з головою, видно, не зовсім гаразд, бо заніматься йому остро заборонено ще тижнів на три.
У Тосі я про тепле пальто питала, але він сказав, що навіть «не знає, де воно поділось!..» Ми заставили хоч башлик купить, щоб хоч вуха не поодмерзали. Я не розумію, як можна було пошить на зиму такі неподобні пальто. Тепер і Ліля і Тося зовсім здорові, але ж з Тосею немало у нас змагання за теплішу одежу, за ношення пальто наопашки (се остро заборонено!) і т. п.
Я дуже рада, що ти збираєшся хутко до нас, бо хоч ми з тобою і «не дуже» скучаєм, а проте… Як там маються малі пуцики, тигрики, чи добрі вергуни попекли? Передай, мамочко, Frl. Amalie сю карточку Prosit Neujahr, я мала її на Новий рік ще послати, та забула вложити в лист, дарма, кажуть, що до водохреща такі картки посилаються. Галя їх цілу пачку послала до Дорпату своїм німецьким знайомим. Ми з нею тут часом бачимось, але рідко, бо вона далеко від нас. Чоловік її вже пішов у москалі. У Києві тепер тихо, багато роз’їхалось людей, але все ж хто зостався, той нас не цурається. Наша кна-кна всіх одвідала, не показала себе такою свинею, як Самійленко, що сидить тут вже котрий день і нікуди носа не показує.
Ну, бувай здорова і ти, і папа, і всі малі, цілую всіх міцно й щиро.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 200 – 201.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 3, с. 25 – 27.
Подається за автографом (ф. 2, № 152).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 231 – 232. У цьому виданні розкрито деякі скорочення імен, натомість пропущено вирази, написані латинкою. Ми даємо зведення видань.
ул. Чарнецьк[ого] у Львові нині зветься вул.Винниченка.
Саня – Олександра Федорівна Хоружинська-Ігнатович, сестра О. Ф. Франко.