1908
Ольга Косач-Кривинюк
2 січня батько пише Лесі: поздоровляє з Новим роком і бажає всього найкращого. Батько задоволений, що гроші нарешті дійшли до Лесі. Після 16 січня прийдуть і решта, бо на це число назначено суд М. В. Кривинюка, і після нього звільняться ті гроші, що батько дав у заставу за Кривинюка «до суду», взявши їх з Лесиних грошей.
Пише батько, що свята в Колодяжному у них пройшли дуже добре, бо приїздив Трегубов, Микось із жінкою, Оксана, Дора «з ад’ютантом» і Тося. Всі були веселі. Двічі робили ялинку: раз для колодяженців, раз для себе перед Новим роком. Сестра Ольга подала заяву на посаду лікаря в Тагачині за 15 верстов од Колодяжного, батько боїться, що процес М. В. Кривинюка, її чоловіка, пошкодить і її не призначать.
Здоров’я батькове після Києва краще, але все ж щось є негаразд і то тоді, коли не чекаєш. Батько вважає, що Леся добре робить, що не пускає Квітку, свого чоловіка, в Симферополь, батько не пустив би його цілу весну. «Тільки що» принесли Лесиного новорічного листа. «Спасибо». Батько дуже незадоволений з Лесиної рішучості щодо операції, бо нирок не вирізують, хіба одну. Але хто його знає, котра нирка хвора. А потім всяка операція внутрішніх органів небезпечна. Краще без неї. Якщо Леся буде хвора, то батько не приїде до них. Як же все буде добре, то певне, весною приїде. Нехай Леся так і скаже своїм лікарям. Батько просить Лесю нічим не рискувати для них (лікарів).
Сестра Оксана все говорить про московську консерваторію, а батькові це не подобається.
На початку січня Леся і К. Квітка пишуть сестрі Ользі листи про Лесину ниркову хворобу.
14 січня М. В. Кривинюк поїхав до Житомира на суд.
16 січня сестра Ольга писала Лесі, що одержала телеграму з Житомира, що її чоловіка виправдано. Сестру Ольгу призначено лікарем у Тагачині недалеко Колодяжного. В залежності од стану Лесиного здоров’я сестра Ольга нікуди не поїде, лише до Лесі, коли це для Лесі потрібно, бо для Ольги це на першому плані.
20 січня Леся пише сестрі Ользі, що мається зле через хворобу нирок.
26 січня Леся пише листа (через помилку почато до т. Пачовського, продовжено до Остапа Луцького).
28 січня з Ялти Леся написала Надії Кибальчич-Козловській. Леся знає, що в неї туберкульоз нирки, і вона не має надії хутко видужати.
31 січня Леся написала листа до М. С. Грушевського.
1 лютого Леся написала листа до М. С. Грушевського.
25 лютого Маргарита Комарова-Сидоренко написала Лесі листа.
1 березня Кобилянська написала Лесі з Чернівців. Дякує Лесі за великий лист, а ще більше за те, що Леся так, а не інакше поступила і одружилася. «Слава Богу, що суть ще люди на світі, і з ними та свята і велика сила, котру звемо любов’ю, і що її ніщо не може вбити». Тепер пише лише трохи, пізніше напише багато і про себе. Тепер страх спішиться, щоб зладити своє оповідання [?] до друку, а в маю знов вибирається на купелі до Німеччини. Та напише Лесі, бо хоче конче з нею цього року бачитися. Просить Лесю подавати свої адреси. Скоро буде читати Лесину «Кассандру». «Незмінно дорогу» Лесю поздоровляє і цілує за все, що вона перебула і зробила. Аж знову починає вірити в «силу любови».
17 березня Д. Маркович подарував Лесі свою книжку «По степах і хуторах» з написом: «Нашому прекрасному поетові пані Лесі Українці од автора. Д. Маркович. 17 март [а] 1908 р. с. Михановці.»
25 березня племінник Лесі M. M. Кривинюк одержав від неї картку з малюнком сарн і оленів, що б’ються і сплелися рогами.
22 квітня асистент професора Israel-я в Берліні, куди Леся поїхала порадитися про свою хворобу нирок, др. Luri написав на просьбу Лесину сестрі Ользі листа про Лесин стан здоров’я. Він пише, що їм пощастило так змінити інструмент для дослідження нирок, що, не дивлячись на анкілоз кульшевого суглоба в Лесі, вони могли дослідити кожну нирку окремо і констатували при тому, що у Лесі туберкульоз обох нирок, а також і сечового міхура. Операція Лесі непотрібна (власне, неможлива, раз хворі обидві нирки), а призначається їй кліматичне лікування і лікування іхтіолом та сироліном напереміну.
У квітні Леся, їдучи з Ялти до Берліну і з Берліну до Євпаторії, спинялася в Одесі. Там у Лесі показувалася кров з нирок.
Кілька днів перед 15 травня Леся з Одеси приїхала з К. Квіткою до Євпаторії і оселилася в готелі.
15 травня з готелю Леся з К. Квіткою перебралися до Приморської санаторії № 14.
Після 15 травня Леся написала до Надії Кибальчич-Козловської листа.
17 травня з Євпаторії (Приморська санаторія, № 14) Леся написала сестрі Ользі листа.
Леся писала сестрі Ользі 21 і 24 травня, 16 і 19 червня, 10 липня.
Літом Лесі стало краще на здоров’ї.
6 серпня батько написав Лесі листа, в якому сповіщає, що одержав її листа і дуже зрадів од звістки про стан Лесиного і Квітчиного здоров’я. Хотів би, щоб довше побули в Ялті, не їхали на Кавказ, та щоб Квітка одержав посаду в Криму. До батька в Колодяжне приїхали Микось з жінкою, Оксана і Дора. Останніх 2.5 тижні була й мати. Батька це розважало, і він охітніше ковтав йод та інші ліки. Однак головна його слабість (старість і склероз) не проходять, і він уже з ними починає миритися, як з неминучим злом, хоч і жорстоким. Ліля з Михалем не приїхали, бояться Штакельберга (губернатора волинського, що не затвердив її на посаді лікаря в Тагачині на Волині). Літо дощове, погане для жнив, хоч урожай був добрий. Їхати батько нікуди не збирається, бо бачить, що й дома нічого собі, а головне, що від старости й склерозу не втечеш. Старається вдома влаштуватися якнайкраще з дієтою, тощо. Оксана хоче їхати в Петербург у консерваторію, а на слідуючий рік знову до Льєжу. Каже, що у неї знов неврастенія. Це все мучить батька. За Лесю батько радіє, що їй краще і, може, не треба буде їхати в Каїр. Хотів би поїхати до Лесі подивитися, як Квітка судить, а Леся хазяйнує, та не знає, як буде з їх переїздом на Кавказ, зі справами вдома і т. д.
Влітку Леся одержала від матері копію рецензії в краківському місячнику «Krytyka» 1908, кн. VII-VIII на книжки «Л.-Н. Вісника» і в них на Лесину «Кассандру». Мати приписала на копії рецензії, що журнал «Krytyka» дістала через пана Глінку.
Уривок з цієї рецензії в перекладі на українську мову:
З поезій на перший план висувається драматична поема Л. Українки «Кассандра». Друга книга Вергілієвої «Енеїди» знайшла тут хороший потужний відгомін. Треба подивляти не лише силу слова й почуття (Леся Українка є поетеса знана й визнана), але також значну класичну освіту і разом з тим глибоке вжиття і вдумання в дійову трагедію, в боротьбу двох народів, у змагання розмаїтих напрямків ідейних. Особливо постать Кассандри віщунки, ніби якоїсь стародавньої Ружі Венеди, великої своїм коханням до батьківщини, страшної своїм позірним спокоєм, намальована рукою сильною, нежіночою. В цілому є то твір, який повинен зробити потужне враження і запліднити не одні груди і не одну голову. Якщо ж так не станеться, то буде тут винен сучасний стан політичний на Русі-Україні, що висуває на перший план чин, а не слово, хоча велике слово потужніше за абиякий чин. Фактом є, що тепер тут має більше значення вірш, який можна підложити під музику маршу і співати в поході, ніж твір щирого натхнення. Може бути, що «Кассандра» Лесі Українки пройде так само непомічена, як проходили колись у польському громадянстві, напр., драматичні твори Норвіда. А шкода!
Раді будемо, якщо ці слова не стануть пророцтвом Кассандри.
Крім Лесі Українки маємо вірші ще двох поеток, що не дорівнюються тій першій, єдиній великій поетці українській…
14 серпня з Ялти (Ломоносовский бульвар, дом Хорошавиной) Леся написала до М. В. Кривинюка листа.
7 вересня Леся написала сестрі Ользі листа.
14 вересня Леся написала матері листа.
15 вересня Леся написала сестрі Ользі листа.
21 вересня Леся написала листа до виділу Наукового товариства імені Шевченка у Львові.
25 вересня Леся написала сестрі Ользі листа.
28 вересня Леся писала Надії Кибальчич-Козловській між іншим таке.
30 вересня Леся написала листа сестрі Ользі.
23 жовтня сестра Ольга написала своєму чоловікові між іншим так: «Вчора приїхав папа, мається нічого собі. Він таки їде на сих днях до Лесі. Леся йому писала, що вона, можна сказати, зовсім здорова, а Кв[ітка] так знов поправився, що ходить на службу.»
25 жовтня сестра Ольга написала чоловікові: «Папа вчора вечором поїхав до Лесі. Завтра увечорі буде вже в Ялті.»
31 жовтня сестра Ольга написала чоловікові:
Од папи вже був лист з Севастополя, він добре їхав і оглядав Севастополь. З Ялти ще не було листа […] В «Киевских вестях» була звістка, що з 32 числа «Р[ідного] к[раю]» знята конфіската, а з мами обвинувачення по 129 ст. Мама ж не отримувала жадних паперів, чи відомостей.
1 листопада сестра Ольга написала чоловікові:
Тільки що пішли од нас обоє Грінченки, приходили так собі посидіть. Мама недавно була у них, односила «Мету» з некрологом Насті [Грінченківни], тепер же була дуже привітна до них. Завтра я піду щепить віспу їх малому [онукові, Настиному синові] […] Дора з Зорею [Драгомановим] та Борисовим [Юрієм Григоровичем] ідуть в клуб.
2 листопада сестра Ольга написала чоловікові:
Сьогодні є лист од Лесі. Папа доїхав добре, погода в Ялті гарна, і папа ходить гулять та жалує, що не взяв легкого пальта. Леся, було, простудилась, мала невралгію, повишену температуру, але тепер вже краще […] В цю середу Жебуньов буде в клубі читати реферат про жіноче питання і буде боронити права жінок та кликать жінок до боротьби за них […] Є вже один передплатник на 1909 р. на «Рідний край», і цей передплатник Іван Петрович Драгоманов. Вчора і гроші од нього отримались.
10 листопада сестра Ольга, що була на той час касиром в раді Просвіти, написала чоловікові:
Фінанси Просвіти в такому плачевному стані, що хто його знає, що то й буде. Тепер всього на всього всіх грошей є сто карб., і з тих ста карб. винні Синицькому 32 крб. та треба оце за квартиру платить.
Вечір Антоновича дав чистого прибутку 23 крб. 13 коп., а народний вечір дефіциту 11 крб. 22-го йде «Нора», але на збір теж мало надії. Розсилаємо вже слізні листи до всіх членів, що не заплатили членських вкладок. Але й на ці листи мало надії. Чисте горе! […] Був од папи лист з Ялти, розкритикував він Ялту в пух і прах, каже, що нудьга там страшенна, і він швидко приїде сюди [до Києва]. Леся і К[вітка] через місяць їдуть на Кавказ, бо К. отримав там посаду помішника мирового судді […]
Тут буде про справу, що Жебуньов просив, аби вона не розголошувалась, через те тримай і ти в секреті! Уяви собі, що Жебуньов попросив мене бути його… душеприкащиком!!! Він зважив написати заповіт, бо каже, що в нього є законні наслідники, але вони в десять раз багатші від нього і він не хоче, щоб їм лишались його гроші. Він тепер слабує (Фаворський і Виноградський знайшли у нього туберкульоз легких, склероз сосудів, страшенне малокровіє і нервозність) і вже думає про смерть і через те спішно реалізує своє майно, розлічує, що буде грошей тисяч 40, і ото хоче писати заповіт. Окрім мене, душеприкащики: Чикаленко і Русов, а Матушевський запасний, на случай смерти когось з нас трьох. Записує він гроші не на якусь визначену мету, а на те, на що ми самі зважимо, що в даний момент буде, на нашу думку, важніше, аби тільки це була справа, що служила б так чи інакше на користь українського простого народу і розбуджувала його національну свідомість. Це не мусить бути щось імені Жебуньова, а тільки мусить бути корисне. Бачиш, як багато благородства у цього бідного старого «лева». Мені чогось страх як його шкода. Правда ж то трогательно таке його довір’я до мене. Ніколи я не сподівалась. Хоч, положим, я давно тобі казала, що він мене любить!
18 листопада Леся писала сестрі Ользі. Між іншим, що збирається виїздити на Кавказ.
20 листопада Наталія Михайлівна Дорошенкова написала Лесі листа про те, що нарешті «Блакитна троянда» буде виставлена 17 січня 1909 року в Києві в театрі Крамського. Виставляє не Просвіта, а приватний гурток, а прибуток піде на пам’ятник Шевченкові і на Просвіту. Режисувати буде колишній режисер театру Соловцова Матковський за плату. Режисер через Нат[алію] Мих[айлівну] вдається з такими справами до Лесі: у них мало артистів, тому просить Лесю дати дозвіл обійтись на цей раз без Крицького, а також і дітей не буде на сцені, а розмова з ними буде через вікно, ніби вони у дворі. Чи не можна трохи скоротити сцену божевілля? Є дуже гарний хор, він буде співати «Пливе човен», бо виконавців співочих дуже мало. Просить зараз одповісти, бо режисер мало має часу і треба зараз починати репетиції.
24 листопада мати подарувала Лесі альманах «Нова рада» з написом: «Стара рада на нову цікавість дорогоцінній учасниці Лесі. Від мами 1908 р. листопада] 24-го.»
30 листопада Леся одержала в Ялті (Ломоносовский бульвар д. Хорошавиной) листівку від Козловської (з Ospedaletti, presso San-Remo, Cora Perata) зі зверненням: «Кохана товаришко».
4 грудня Леся написала до Гнатюка листа.
4 грудня Леся написала листа до Етнографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка.
На початку грудня Леся переїхала з Криму (Ялти) на Кавказ в Тифліс (Судебная ул. № 49, кв. Савицького). З Тифлісу виїхала до кахетинського міста Телаву [коли саме?].
Од переїзду надовго заслабла (рецидив у легенях). Зламали її безконечні чоловікові хвороби, переміни трьох домівок, невеселі звістки од родини (батькова тяжка хвороба, що почалася досить скоро після його приїзду з Ялти і од якої він помер, прослабувавши кілька місяців). Була то дуже тяжка зима.
22 грудня Кобилянська написала Лесі листа з Чернівців [ул. Новий Світ 46]:
Так довго не писала, аж встидно. Не писала, бо мала багато писання, потім їздила до Наугайму лікуватися, повернувшись, мала гризоти й клопоти з сестрою і наймолодшим братом Володимиром, у якого туберкульоз, і він поїхав до Arco. Все це так пригнобило її, що Леся не пізнала б її. До всього хорує на ногу і два місяці не виходить з хати. Не знає, чи одержала Леся картку, що вона послала, довідавшись, що Леся одружилася з Квіткою. Їй це дуже сподобалося, бо Леся своїм вчинком поставила монумент справжній любові, вона горда з Лесі. Дуже їй сподобалася «Кассандра». Сподівалася, що Леся буде в Чернівцях, але Леся добре зробила, що не була, бо дуже погана погода була. Просить переробити «В неділю рано зілє копала» на драму чи оперу [Див. мою замітку «Співробітництво Лесі Українки з О. Кобилянською», яку редакція «Наших днів» перейменувала на «Повість, що стала драмою» і надрукувала, здається, в 1943 р. влітку. ОКК. Надр. в журналі «Наші дні», Львів, 1943, ч. 6, ст. 10. Ред.].
Питає, чи здорові Леся, Квітка. Де вони? Може, гніваються за довге мовчання. Нехай не гніваються, бо вона несказанно бідна в своєму житті і не має давно-давно нічого доброго і ясного на цім світі. Мала свого наймолодшого братіка, а тепер, як він хворий, то вже не знає, що таке спокій і радість. Займалася якийсь час душею одним молодим чоловіком Остапом Луцьким, але перестала і йому вірити. Ос[ип] Маковей убив у ній віру до мужчин, і вже й Луцькому не вірить. Сам Маковей нещасливий. Оженився з дуже грубим елементом. Він (Маковей) хотів би до неї зблизитися знов, але вона вже не хоче. Через те, що не може добре ходити, її життя ще гірше змарноване. Має «ще одну мрію, одно бажання… море побачити. Та не лише бачити его, але бути якийсь час коло него, вглубитись в него». Може б тоді і написала щось нове та сильне. А так, вона це відчуває, вона повторюється […] Хтось когось любить – і п. Квітку. Кланяєсь.
Хтосічок чорненький
1908 року повиходили книжки, подаровані Лесі з написами.
1. Поезії М. П. Старицького. – Напис: «Любому другу Лесі Українці на спомин про автора сієї книги, що так щиро цікавився її духовим життям» (подарувала і надписала Людмила Старицька-Черняхівська).
2. Л. Старицька-Черняхівська. «Двадцять п’ять років українського театру». – Напис: «Любому другу й товаришці Лесі від Люді (Старицької-Черняхівської).»
3. Б. Грінченко. «Миротворці». Напис: «Вельмишановним Ларисі Петрівні та Климентові Васильовичу Квіткам автор.»
4. Шіллер. «Вільгельм Телль». Перекл. Б. Грінченко. – Напис: «Високоповажаній Лесі Українці щиро вдячний Б. Грінченко.»
5. Ібсен, «Нора». Перекл. М. Загірня. – Напис: «Високоповажаним Ларисі та Климентові Квіткам з щирою повагою М. Грінченко.»
6. Б. Грінченко. «Про книги». – Напис: «Л. та К. Квіткам щиро прихильний автор.»
7. М. П. Драгоманов. Политические сочинения. Том I. – Напис: «Ларисі Петрівні Косач-Квітці (Лесі Українці) на знак великого поважання. Б. Кистяковский.»
Підстави
1. Написи на книжках в Архів Лесі Українки
2. Рукопис Лазаревського ст. 383.
3. «Запис» К. Квітки.
4. Драй-Хмара. Леся Українка. Ст. 50.
5. Копія рецензії польською мовою. Архів Лесі Українки
Листи
6. Батьків до Лесі в Ялту з Колодяжного. 2 січня. Архів Лесі Українки
7. Лесин і К. Квітки сестрі Ользі. Початок року. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 112.
8. Сестри Ольги до М. В. Кривинюка. 14 січня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
8. Сестри Ольги до М. В. Кривинюка. 14 січня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
9. Сестри Ольги до Лесі. 16 січня. Архів Лесі Українки
10. Лесин до сестри Ольги. 20 січня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 113.
11. Лесин до Пачовського-Луцького. 26 січня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові
12. Лесин до Надії Кибальчич-Козловської. 28 січня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові
13. Лесин до М. С. Грушевського. 31 січня. ??
14. Лесин до М. С. Грушевського. 1 лютого. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові
15. Маргарита Комарової-Сидоренко до Лесі. 25 лютого. Архів Лесі Українки
16. Кобилянської до Лесі. 1 березня. Архів Лесі Українки
17. Лесин до М. М. Кривинюка, одерж. 25 березня. Архів Михайла Михайловича Кривинюка.
18. Д-ра Лурі, асистента проф. Ізраеля до сестри Ольги. 22 квітня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.
19. Лесин до Надії Козловської-Кибальчич. По 15 травня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові 498/IX/3.
20. Лесин сестрі Ользі. 17 травня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві.
21. Лесин сестрі Ользі. 21 травня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 114.
22. Лесин сестрі Ользі. 24 травня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 115.
23. Лесин сестрі Ользі. 16 червня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 116.
24. Лесин сестрі Ользі. 19 червня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 117.
25. Лесин сестрі Ользі. 10 липня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 118.
26. О. і М. Горбачевських сестрі Ользі. 29 липня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
27. Материн до Лесі з копією польської рецензії. Серпень. Архів Лесі Українки
28. Батьків до Лесі. 6 серпня. Архів Лесі Українки
29. Лесин до М. В. Кривинюка. 14 серпня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
30. Лесин сестрі Ользі. 7 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
31. Лесин до матері. 14 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
32. Лесин сестрі Ользі. 15 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
33. Лесин до Виділу Н. т. ім. Шевченка у Львові. Рукописний відділ Бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка у Львові.
34. Лесин сестрі Ользі. 25 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
35. Лесин до Н. Кибальчич-Козловської. 28 вересня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові
36. Лесин до сестри Ольги. 30 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
37. Сестри Ольги до М. В. Кривинюка. 23 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
38. Сестри Ольги до М. В. Кривинюка. 25 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
39. Сестри Ольги до М. В. Кривинюка. 31 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
40. Сестри Ольги до М. В. Кривинюка. 1 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
41. Сестри Ольги до М. В. Кривинюка. 2 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
42. Сестри Ольги до М. В. Кривинюка. 10 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
43. Лесин сестрі Ользі. 18 листопада. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 119.
44. Наталії Михайлівни Дорошенкової до Лесі. 20 листопада. Архів Лесі Українки
45. Кибальчич-Козловської до Лесі. 30 листопада одержано. Архів Лесі Українки
46. Лесин до Гнатюка. 4 грудня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові
47. Лесин до Етнографічної комісії Н. Т. ім. Ш. у Л. 4 грудня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові
48. Лесин сестрі Ользі. 24 липня 1910. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 134. [Лист з такою датою невідомий. М.Ж.].
49. Кобилянської до Лесі. 22 грудня. Архів Лесі Українки
50. Лесин до Н. Кибальчич-Козловської. 3 квітня 1909. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові
1908 Написано
20 січня, Ялта Розмова.
8 липня. Євпаторія Хвиля (Хвиля йде).
1908 Надруковано
Вавілонський полон (Драматична поема). «Нова рада». Альманах, ред. M. П. Старицький, О. П. Косач та інші. Київ, 1908, стор. 227-240.
Ніобея. «Нова рада», стор. 369-370.
Блакитна троянда. (В драмі подано переклад з Надсона «Про любов твою, друже, я марив не раз…»). «Нова рада», стор. 387-452.
На руїнах. (Драматична поема з часів першого полону Вавілонського). «З неволі. Літературний збірник», Вологда, вид. т-ва «Запомога», 1908, стор. 18-30.
Кассандра (Драматична поема). «ЛНВ», т. VI, 1908, кн. І, стор. 76-97; кн. 2.
Народ пророкові. «Рідний край», 1908, ч. 2, стор. 6.
Розмова (Новела). «ЛНВ», т. XLII, 1908, кн. 6, стор. 420-437.