13.10.1908 р. До сестри Ольги

Люба Лілеєнько!

Вчора я одержала твого й маминого листа, та не маю часу як слід одписати, бо спішуся оце одправити, а вчора була зайнята.

Будь ласка, передай коректу Корольову. При нагоді скажи, що всі три збірники, видані за кордоном, («На кр[илах] п[ісень]», «[Думи] і мр[ії]» і «Відг[уки]»), видано потім в Києві в одній книжці під спільним заголовком «На крилах пісень». Коли вважає се важним, нехай зазначить се в біографічній примітці, але я на сьому не напосідаюсь.

А ще ось просьба: пише Сластьон, що тепер у Києві є, опріч бандуриста Кучеренка (що вчить у школі Лис[енка]), ще й його учитель (мабуть Гончаренко з Харкова). Обох сих бандуристів репертуар мав зібрати Колесса у фонограф, та не встиг, а се конечне треба для того збірника, що лагодить тепер Колесса. Ми багато клопочемось про сю справу і хтіли б її до ума довести. Сластьон писав до Бородая, щоб той зібрав у фонограф співи сих бандуристів, та писав і до мами, щоб заохотила Бородая. Але невідомо, чи що з того вийшло. Бор[одай] же дуже чудакуватий і, може, закапризував, а може, й не вміє орудувати фонографом; мама пише, що в неї нога болить, то їй і трудно по Бородаях ходити, та, може, її і в Києві нема, бо вона збиралась в Гадяч.

То ми просимо тебе залагодити сю справу так: піди просто в магазин Кордеса (або в депо фонографів, коли таке в Києві єсть) і візьми там на прокат фонографа і попроси якого прикащика, який вміє орудувати фонографом, щоб він зібрав у фонограф на вальки кобзарські думи від Кучеренка і Гончаренка, потім купи ті вальки (вальки повинні коштувати 40-45 коп. штука) і заплати прикащикові за труд і кобзарям за співи як там уже сторгуєшся. Гроші стільки, скільки ти потребуєш на се, вишле тобі Сластьон [Його адреса: Миргород, д. Тихоновича Афанасий Георгиевич Сластионов. Л.У.] (я йому напишу про се, а ти теж сповісти його, якщо справа наладиться), бо в нього ще зосталась решта фонду від Колессиної екскурсії. Як будеш купувати вальки, то не забудься перше вияснити, чи то до всякої конструкції фонографів однакові вальки вкладаються, бо коли ні, то треба купувати тільки фірми Coquet, бо у Колесси фонограф сеї фірми, а Кол[есса] має переводити з тих вальків думи на ноти.

Коли ж в магазині вальки фірми Coquet є, а фонографа сеї фірми нема [закреслено], або взагалі ніякого фоног[рафа] нема (вальки у Кордеса напевне є), то вже прийдеться тобі вдатись таки до Бородая (він має фонограф). Спитай його, чи зібрав він думи від Кучеренка і Гончаренка (тільки коли б він не збрехав, що записав, соромлячись, коли не вміє того зробити!), а як зібрав, то чи він послав або має послати ті вальки Колессі. Він з Колессою посварився, то, може, й не хоче йому посилати, а тим часом Кол[есса] записує думи на ноти так прекрасно, як ще нікому з етнографів не вдавалось (ми маємо від нього зразки записів), і ми ні на кого, крім нього, в сім ділі не впевняємось.

Так отож, коли Бородай закапризує (при його характері сього завжди можна сподіватись), тоді напиши Сластьонові, і він пришле тобі фонограф (системи Coquet) з інструкцією, як ним орудувати (може ж то й не трудно, я не знаю), то ти й сама або, може, при помочі якого прикащика, що згодиться за плату, збереш репертуар тих двох кобзарів. В ділі сьому надзвичайно важна скорість, бо Гончаренко (коли той «учитель» єсть Гончаренко), певне, буде в Києві недовго, а живе він постійно в Севастополі, де ще трудніша буде справа з фонографами і т. д., ніж у Києві. Тим часом Гончаренка репертуар дуже інтересний, так кажуть всі тямущі люди, хто його чув. Гончаренко дуже старий (72 роки), і з ним відкладати справу в довгий ящик не слід би. У всякім разі, якщо справа з збиранням не вдасться (хоч се буде невимовно досадно!), то хоч розпитай Гончаренка, куди саме він поїде з Києва, щоб не втеряти його з очей.

Я знаю, що се все великий клопіт, але се не наша приватна справа, то мені не так ніяково клопотати нею тебе, як то звичайно буває, хоча ти взагалі добрая Лілія, я знаю.

«Вістника» VII кн. я все ще не маю, а пора б і IX отримати, та й тії нема… Новинки літ[ературні] укр[аїнські] мені дуже цікаві, буду вдячна за все, що пришлеш.

Про збірник Лисенка (дит[ячих] пісень) я мамі детально напишу, а тепер прошу скоріш його прислати, щоб знати, як то саме нас «обікрадено».

Дремцова ми одержали — дякуємо мамі. Я їй скоро напишу.

Здоров’я К[льоні] ліпше, але говорить все ще насилу. Я маюся нічого собі.

Цілую міцно тебе, Михалів, маму і наших всіх. К. теж вітає.

Твоя Леся

P.S. Ліпше б обійтись без Бородая, бо він, як ти знаєш, завжди гаряче береться, але до ума не доводить, а часто ще й наплутає і напсує справі. Тим то вдавайся до нього тільки в крайнім разі. До Лисенка ж зовсім не вдавайся, бо я знаю, що він до краю неприхильний чужим етнографічним починанням і готовий вмисне «замаринувати» справу (я його добре знаю в сім напрямі), та ще приплутає ображену гордість свою, і не оберешся усяких «розводів» та «контрадансів». Найліпше мати діло з чехом, хазяїном магазина, та з його прикащиками, ніж з нашими «нотаблями».

З репертуару кобзарів найважніше зібрати думи історичні (а псальми, танці і т. і. менше важно), то головно старайся зібрати думи, і то головно від старого кобзаря, а з Кучеренком, коли тепер не буде часу чи змоги, можна й пождати, бо він в Києві завжди і, може, нігде не подінеться. Хоч звісно, що більше збереш, то краще буде, і «не слід відкладати на завтра, що можна зробити сьогодні».

Коли магазин не дасть фонографа на прокат, то, може, згодиться, щоб у празниковий час кобзарі прийшли з тобою в магазин і там співали та щоб хто з прикащиків зібрав ті співи на вальки. Зрештою, на місці, може, й ще яку комбінацію знайдеш вигіднішу, се вже полишаю на тебе.

Примітки

Подається за виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 823 – 825, з архіву М. В. Кривинюка.