Передмова

Сестра Лесі Українки Ольга Петрівна Косач-Кривинюк (1877-1945) ще в 1930-х роках, у Києві, розпочала свою працю над збиранням і упорядкуванням родинного архіву, а також над збиранням рукописів Лесі Українки, головно, її листів. Особливо наполегливо Ольга Петрівна працювала над цими матеріалами в останні два роки перед війною, а також і у важких умовах війни і еміграції. Зібравши і упорядкувавши багатий матеріал про життя і творчість Лесі Українки, зокрема її листи, Ольга Петрівна віддала його на схов до рукописного відділу Академії Наук у Києві. Коли 1956 року видано 5-ий том творів Лесі Українки, в який ввійшли поетчині листи, велика частина цих листів була надрукована «за машинописною копією О. Косач-Кривинюк (ф. 2, ч. 934)», – як зазначено в примітках до цього тому.

Хронологічну канву життя й творчості Лесі Українки та копії багатьох листів О. П. Косач-Кривинюк привезла з собою на чужину і незадовго до смерти один примірник своєї великої праці під назвою «Хронологія життя і творчості Лесі Українки» передала Музеєві-Архівові Української Вільної Академії Наук, що в той час перебував в Авгсбурзі. Цей примірник УВАН привезла до Сполучених Штатів.

Праця О. П. Косач-Кривинюк має велике значення для об’єктивного вивчення життя й творчого шляху великої української поетки. Багато нового містять «Спогади й уваги» авторки. На жаль, ці «уваги» доведено лише до 1890 року включно; через важку хворобу Ольга Петрівна не змогла написати своїх коментарів до дальших років. У цих «увагах» авторка розшифрувала багато імен, псевдонімів і скорочень, що зустрічаються в листах Лесі Українки.

Але найбільше значення в «Хронології» мають листи Лесі Українки. Хоч за останні 15 років багато листів, уміщених у «Хронології», опубліковано в київських виданнях творів Лесі Українки, зокрема в 5-му томі (1956) та в 9-му і 10-му томах (1965), проте велику кількість листів Лесі Українки з цензурних та з інших міркувань у київських виданнях не вміщено. Таких листів, що вперше друкуються в «Хронології», є близько ста. З них особливо важливі листи до Михайла Кривинюка, чоловіка Ольги Петрівни Косач-Кривинюк.

Текст «Хронології» друкується без істотних змін. Додано і змінено таке: поперше, вміщено кілька листів Лесі Українки або уривків з них, що про них авторка «Хронології» тільки згадує, не подаючи їх тексту. Ці додані листи друкуються петитом із зазначенням джерела. Подруге, листи, що друкуються вперше, позначені зірочкою. Потрете, додано дві статті П. В. Одарченка – про матір Лесі Українки і про Ольгу Петрівну Косач-Кривинюк (авторку «Хронології»). Почетверте, додано деякі примітки і переклади іншомовних слів, речень та ідіом, що зустрічаються в листах Лесі Українки. Примітки Лесі Українки позначені ініціалами Л. У.; примітки О. П. Косач-Кривинюк – ініціалами ОКК, примітки редакції – або подані без підпису, або позначені скороченням «Ред.» Поп’яте, вміщено фотознятки, вибрані з архіву Ізідори Петрівни Косач-Борисової. Пошосте, редактор книги доповнив списки творів Лесі Українки в бібліографічних даних для кожного року. Редакційні додатки відокремлені від даних авторки горизонтальною рисою. Посьоме, виправлено правопис авторки за установленими 1928 року «Правилами українського правопису». Правопис Лесі Українки переважно виправлено за цими ж «Правилами», але в багатьох випадках збережено без змін, зокрема в усіх її листах, писаних до 1881 року включно.

«Підстави» після кожного року «Хронології» подають джерела, що їх використала авторка. Очевидно, стан архівів відповідає довоєнному часові.

Наймолодша сестра Лесі Українки Ізідора Петрівна Косач-Борисова, що від 1949 року перебуває в США, проявила найбільшу ініціативу в справі видання «Хронології» та організації збирання коштів серед українців, що живуть поза межами рідної землі.

1971 року в усьому світі відзначатимуть 100 років з дня народження геніальної поетки українського народу. Праця Ольги Косач-Кривинюк «Леся Українка. Хронологія життя і творчості» дасть широкому читачеві несфальшований образ великої людини і поетки.

Липень 1970 р.

Видала Українська вільна академія наук у Сполучених Штатах Америки за допомогою українського громадянства та з коштів на видавничу діяльність Академії за заповітом Миколи Пелехатюка.