7.08.1907 р. До матері

Люба мамочко!

Справа скінчена – ми звінчались сьогодні в 1-й годині дня. Знайшли такого попа, що сам порадив коротший спосіб, без оглашеній. Хоч сяк, хоч так дивитись на сей обряд, то все можна сказати: «grâce à Dieu c’est fini», коли вже взагалі він мусив відбутися. Ми не запрошували нікого, крім конечних свідків, і з них одним був п. Карпов, а решта Петро Васильович, Зоря і Максим Іванович. Я не кликала нікого з церкви до нас, бо думала, що Кльоні краще скоріше перейти від урочистого до звичайного, бо таки страшно було за нього. Поки що він почувається нічого собі, хоча, звісно, втомлений попередньою турботою та й самою відправою (ми в далекій церкві вінчались). Ніхто з родичів Кльоні не робив нам жадних трудностів і зайвих урочистостей, навпаки, в чому треба було – помагали, чого не треба було – до того не примушували.

Більше не пишу, бо теж втомлена і мушу чимсь таким зайнятись (хоч коректурою), щоб вернути собі рівновагу душевну.

Цілую міцно тебе і всіх, Кльоня теж, а писати йому тепер не слід.

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 210.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 530.

Подається за автографом (ф. 2, № 221).

Ми звінчались – Леся Українка офіційно оформила шлюб з К. В. Квіткою.

Карпов Олександр Антонович – названий батько К. В. Квітки.

Петро Васильович – П. В. Тесленко-Приходько.

Максим Іванович – М. І. Мережинський.

ми в далекій церкві вінчались – на Деміївці (нині – просп. 40-річчя Жовтня, 54).