28.02.1907 р. До О. Луцького

Шановний добродію!

Даруйте, що я не відписала Вам свого часу, отримавши Вашого листа з віршами. Сталося так, що Вашого листа забрали добрі люди раніше, ніж я встигла затямити собі Вашу адресу, і я вже не мала способу відповісти Вам, аж поки Ви самі знов озвалися до мене з Черновець. Ще, на щастя, добрі люди не забрали Ваших віршів, що случайно лежали окремо від листа, і таким способом Ваші твори, сподіваюся, хутко дістануться до друку. Тільки Ви трохи помилилися в справі з тим збірником: я нічого не збиралася видавати вкупі з моєю матір’ю та п. Стешенком; п. Стешенко сам видає від часу до часу книжки перекладів з класичних або знаменитих європейських авторів (досі видав тільки «Орлеанську діву» Шіллера в своєму перекладі), і до того видавництва я маю дати свій переклад «Каїна» з Байрона – тим і кінчається моя участь у сій справі.

Коли хочете, можу передати і Ваш переклад д. Стешенкові, хоча він, здається, дрібних речей не приймає (хіба якби їх було більше, і то одного автора) і Ваш переклад міг би залежатись, тому що Виспянський не дуже популярний автор у нас і, певне, не хутко набереться перекладів з нього стільки, щоб стало на цілу книжку, а «Смерть Офелії» замала, щоб її видавати окремо. Хоча я теж не належу до великих прихильників Виспянського, як і взагалі польської модерни (вважаючи її значно погіршеним виданням модерни німецької, котру ставлю високо), але спеціально «Смерть Офелії» мені досить подобається в Вашому перекладі (в оригіналі я її не знаю) і я б радо умістила її, за Вашим дозволом, до того збірника на користь українських засланців у Вологді, до якого прошено мене збирати матеріали. Може, з огляду на мету збірника Ви згодитесь, щоб я передала туди і переклад Ваш, і оригінальні вірші, які, на мою думку, зовсім не гірші від перекладу, бо в них більше щирості й свіжості, ніж у зманерованого «великого чоловіка» польської модерни.

Для українського читача було б відповідніше, якби Ви дозволили зукраїнізувати деякі Ваші слова й наголоси, на наш слух занадто «галицькі», наприклад: словечком (у нас – словечком), могли (се, здається, у Вас просто lapsus), остати (у нас – остатися); ще здається мені зайвим слово «ким» в строфі «як перелякані ким серни» (я б сказала: «Як переляканії серни»), але се все як до Вашої волі, бо й так у Вас не дуже багато є до можливої зміни.

Ще раз пробачте, що й на другий Ваш лист я не зараз відповіла, – всьому винен клопіт, що я мала остатнього часу.

З правдивою пошаною

Леся Українка

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 184 – 185.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 71 – 72.

Подається за автографом (ф. 2, № 951).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 786 – 787. Істотних різночитань з виданням 1979 р. нема.

Луцький Остап (1883 – 1939) – український поет, учасник «Молодої музи» – літературного об’єднання західноукраїнських письменників.

Добрі люди – це іронія на адресу царських жандармів.

Переклад «Каїна» з Байрона – Леся Українка ще в 1898 р. переклала частину першого акту містерії Д.-Г. Байрона, яку вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 4, К., 1954, с. 433 – 440.

Виспянський Станіслав (1869 – 1907) – польський поет, драматург і художник.

«Смерть Офелії» – поема С. Виспянського.

Не належу до великих прихильників… польської модерни – У статті «Заметки о новейшей польской литературе» Леся Українка подає негативну характеристику польського модернізму.

Збірника на користь українських засланців у Вологді – Йдеться про літературний збірник «З неволі», виданий у Вологді 1908 р. Тут Леся Українка опублікувала свою драматичну поему «На руїнах».

Клопіт – тут: арешт і обшук у січні 1907 року.