6.03.1907 р. До сестри Ольги
Колодяжне | 21.ІІ 1907 |
Любая Лілеєнько!
Листа твого тільки що отримала, як і всі, що досі були писані, – сього тижня чогось листи менше часу йдуть, ніж минулого, не знаю, чому се так. Біднії ви утята – послабіли! Таки, певне, недобре було тобі до Кльоні ходити, а я ще й більше призводила тебе до того, і тепер мені се неприємно. Коли б ви швидше одужували!
Воно, може, й краще, коли Кльоня поступить не в клініку, а в лічебницю, бо в клініці часом дуже форсують вислухуванням студенти хворих, то, може, се трохи й заважало б скорій поправці, хоча, звісно, краще клітка, ніж таке «домашнє» лічення. Недарма в моїй «божественній» книзі XVIII віку названо «смертним гріхом», як хто «віри гідних лікарів не слухає, а сам себе корує», – нагадаю сей текст Кльоні. Я тепер все-таки спокійніша і стараюсь якнайкорисніше проводити час. Рівночасно відправляю листа до Дори. Може, там і тобі щось інтересне буде – прочитай. Міцно цілую тебе, утятонько любеє, Дору і Микося. Велике спасибі тобі за листа, любая!
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 188 – 189.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Твори в 5-ти т., т. 5, с. 528.
Подається за автографом (ф. 2, № 360).