1.03.1907 р. До сестри Ольги
Колодяжне | 16.ІІ.1907. Колодяжне |
Любая Лілеєнько!
Сподіваюся, що сьогодні буде хоч картка від тебе і Тюсіні. Чогось я тепера за всіх боюся, і мені неприємно, що від вас нема звістки. Чи вже у вас поселився той панич, що Микось находив у квартиранти? Я, зрештою, не стільки боюся різних нападів на вас, скільки за твоє здоров’я, бо щось у тебе такий був утомлений і вимучений вид перед нашим виїздом, що аж прикро було. На мене зробило враження, що тепер і Михаля можна б везти сюди, настільки захисно в вагонах в сьому поїзді, а кіньми їхати так недовго, що, закутавши Люньку, можна б «у дух» перехопитися.
Я не встигла тоді написати до Орл[овського] про гроші, але все одно він може і так тобі оддати, якщо він їх має, коли ти йому скажеш, що я просила віддати тобі до рук. Коли ж ти його не побачиш або він хутко грошей віддати не може, то пошли т[ьоті] Саші 25 р. з тих, що маєш на хазяйство, і сповісти мене, то я зараз же пошлю тобі чек на цю суму туди, де лежать мої гроші. А ще пришли мені адресу т[ьоті] Саші, я хочу їй написати (я вже тут усім понаписую).
Ну, от знов папа не дає писати, наганяє – загорілось їхати! Будь здорова. Чи бачила Кв[ітку], як він мається? Цілую тебе, Утоньку, Дору й Микуньку.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 185.
Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 357).
Орловський – особа не встановлена.