7.04.1907 р. До сестри Ольги
Ялта |
27.ІІІ 1907. Ялта, гост[иница] «Ялта» |
Любая Лілеєнько!
Діла наші поправляються. Сьогодні вже К[льоні] дозволено сидіти і говорити своїм голосом (не шепотіти), лікарств дається мало, більше напирається на їду. Лід і вприскування вже кілька день як непотрібні. Лікар, вислухавши краще, каже, що стан легких кращий, ніж він сподівався, а той лікар, що бачив К[льоню] до сієї катастрофи, запевняє, що процес ніскільки не погіршав, що сей симптом тільки сам по собі небезпечний, в самий момент тривання, але не завжди лишає погані наслідки. К[льоня] тепер менше кашляє, ніж в Києві, тільки все ще «окрашено», хоч «окраска» все блідне зо дня на день. Остатні три дні t° зовсім нормальна, і лікарі з сього дуже задоволені.
Жалую, що задала тобі клопіт з грішми, – тобі ж тепер трудно виходить. Як мається бідненьке утятко? Хутко напишу більше.
Твоя Леся
«Звідомлення» одержала. Повістки на гроші ще ні – трохи жалую, що не попросила телеграфом вислати. Ну, та нічого!
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 204 – 205.
Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 367).