Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

9.02.1907 р. До М. I. Павлика

Київ 27.I 1907. Київ

Шановний друже!

Не знаю, чи писав Вам Дор[ошенко], що в Вашій справі він радився зо мною і що я взялась помагати йому довести до пуття ту справу. Я питала Ст[ешен]ка, чому 14 місяців не було Вам нічого посилано, то він сказав, що, певне, через недбальство, але я бачу, що і сам він не вільний від сього гріха, бо навіть не знав, скільки часу Ви нічого не маєте і від кого то, власне, залежить. Хоча все-таки вияснив, що взагалі то залежить від рад[икально]-дем[ократичної] партії, що повстала з загальноукра[їнської] організації саме під час того з’їзду, де була, по моїй просьбі, доложена Ваша справа (я на той час сама в Києві не могла бути). Мені сказано було, що гроші Вам будуть посилатись, і я здалась на Ст[ешен]ка, але тепер бачу, що даремне.

Хоча ні я, ні Д[орошен]ко до сеї партії не належимо, але ж людей, до неї належних, декого знаємо і, довідавшись, що комітет її тепер не в Києві, а в Полтаві, ми вдалися через одного полтавця з нагальним проханням вияснити справу якомога скоріше, чи признається партія до обов’язку супроти Вас, прийнятого нею на себе добровільно на першому з’їзді. Полтавець казав, що він не сумнівається, що партія обов’язку свого не зречеться, але сказав, що все-таки доложить справу комітетові (до якого він не належить, бо він звичайний член партії) і думає, що скоро дасть нам відповідь. Поки що відповіді ще не маємо (минуло вже тижнів 1½), пожду ще кілька днів, а там почну підганяти. Я думаю, що Вам за прогаяні 14 міс. віддадуть у всякім разі, та, певне, й надалі посилатимуть, тільки треба буде частіше контролювати. А якби, проти сподіванки, надалі вони зважили б ухилитись, то й цур їм, ми з Д[орошен]ком урядимо се іншим способом.

Це, що тепер посилаємо Вам щомісяця (10 р. за місяць лютий передасть Вам швагер), від рад[икально]-дем[ократичної] партії ніяк не залежить, бо походить з зовсім інших джерел, отже, коли партія відкинеться, то лишаться сі джерела. Шкода, що Ви за ті 14 міс[яців] ні разу не сповістили мене, як стоїть справа. Я б давно її вияснила, а так я впевнялась на Ст[ешен]ка, бо нічого не знала. Ви, може, тому не хотіли вдаватись до мене, що я Вам так рідко пишу, а Ви либонь гніваєтесь. Але се Ви даремне! Спитайте швагра, то він Вам скаже, що се стало тепер просто моєю натурою – нездатність до правильного листування. Я не кажу, що се добре, а тільки се ніяк не повинно спеціально Вас ображати, бо я тепер супроти всіх в сьому напрямі однаково винна, не виключаючи й найближчої родини; може, се навіть щось патологічне.

Про життя наше розкаже Вам швагер і теж, коли Вам цікаво, про враження на всіх нас од відомих Вам статей Фр[ан]ка… А я тепер дуже спішуся кінчати, бо швагер вже лагодиться виїздити.

Щиро прихильна до Вас

Л. К.


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 179 – 181.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 3, с. 102 – 103.

Подається за автографом (ф. 2, № 1032).

Дорошенко Дмитро Іванович (1882 – 1951) – український історик, літературознавець та бібліограф.

В Вашій справі – Йдеться про матеріальну допомогу М. Павлику.

Через одного полтавця – Йдеться про Миколу Андрійовича Дмитрієва (1867 – 1908), українського громадського діяча, полтавського адвоката. З 1906 р. був видавцем журналу «Рідний край», де часто виступав із власними статтями.

Статей Фр[анка] – Йдеться, очевидно, про статтю «Українська література в 1906 p.», що друкувалася в 8, 11, 12, 24 та 44 номерах газети «Рада» за 1907 рік.