1.04.1907 р. До сестри Ольги

Любая Лілеєнько!

Я послала тобі вчора телеграму про гроші, бо тут трапились несподівані речі: я ото все ждала, поки наймемо постійну квартиру, щоб звідти подати адресу і написати, як урядимось. Я писала тобі, що з Алупки, куди направив нас севастопольський лікар, вигнав нас холод, і ми мусили таки volens nolens їхати в Ялту, бо тільки в Ялті та в Алупці є постійні лікарі і хоч який-небудь комфорт (і то в Алупці сливе неможливо знайти домівку з приспособлениями на зиму). В Ялті погода тільки один день була трохи сонячна, а то все дощ, вітер, насуплене небо… Дорогою застукала нас буря сніжна. Хоча холодно не було, бо ми їхали в закритому ландо з двома попутчицями.

В дорозі Кльоня почував себе дуже добре, t° була зовсім нормальна, міг ходити, ну, сливе як здоровий. І в Алупці ще нічого, хоч t° трошки підвищилась. Перших два дні в Ялті знов нічого, але надумався він бритись (для «дезинфекції» – все здавалось йому, що з бородою неможливо держати себе чисто, та, може, се й правда) і, певне, на набережній трохи простудився, бо від того часу йому стало гірше, і він було намагався вертатись в Алупку, але тутешній лікар сього ніяк не радив. Тоді ми найняли собі квартиру (дві хати) і мали туди перебиратись 18-го (вчора), коли раптом 17-го увечері зробилось у Кльоні страшенне кровохаркання, навіть кровотечения. Я моментально викликала лікаря, і він якось затамував тую кров усякими вприскуваннями і т. і. Звісно, перебиратись тепер не можна з тиждень, коли не більше, бо мусить додержуватись абсолютний спокій, поки зовсім перестане показуватись кров, а вона ще й сьогодні трохи відходила шматками. Все ж сьогоднішня ніч минула досить спокійно і без тривоги, а минула була дуже страшна, аж згадувати тяжко… Лікар мені казав, що у Кльоні є каверна, – невже се за час подорожі так слабість розвилась?

Ну, поки що не буду більш про се писати, бо я тільки тоді владаю собою добре, як не пишу й не говорю нікому на сі страшні теми. А владати собою треба добре.

Прошу тебе, получи з банку 300 p., візьми з них собі те, що послала мені телеграфом, а решту пришли сюди так: коли ти послала вже мені рублів з 50, то нові гроші можна й поштою перевести, а коли менше, то треба телеграфом, бо інакше боюся лишитися в стіснених обставинах при такому екстреному стані.

Будь здорова! Ніколи писати. Поцілуй міцно всіх. Напиши про Михаля. Не можу піти на пошту і не знаю, чи ти писала. Цілую тебе, моя дорогая.

Твоя Леся

P. S. Напиши за мене папі і мамі, коли їх нема в Києві, – мені се тепер дуже трудно, нехай простять. Не забудь проставить дату на чекові.

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 203 – 204.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 10-ти т., т. 10, с. 231 – 232.

Подається за автографом (ф. 2, № 366).

Ландо – чотиримісна крита карета, верх якої розсувається і опускається.