Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

30.10.1893 р. До Драгоманових

Київ 18/X 1893 p., Київ, Стрілецький переулок, № 9. (Писати прошу на моє ймення).

Люба родино!

От врешті ми таки вибралися в Київ і поселилися на своїй давній вулиці – Стрілецькій. Маємо дуже гарненькі дві хатки і живемо з комфортом, на який я, признаться, не сподівалась. Олеся моя почала вже вчитись (вона, бачте, тепер моя par excellence), оце сидить і строчить різні конспекти. Вчиться вона тепер німецької і французької мови, географії, зоології, ботаніки, історії і математики, а з Нового року буде більше вчитись, коли справлятиметься добре. Я вчитимусь англійської мови і ходитиму на публічні лекції, що тепер читаються в університеті.

Не знаю ще, як піде моє життя в Києві (я позавчора приїхала тільки), постараюсь, щоб не було воно дуже «рассеянным», але не хочу теж і шкаралупником бути. Початок був зроблений в антишкаралупницькому напрямку, і діло все в тім, щоб не перейти міри. Мама їздила раніше нас в Київ, щоб нам все влагодити, і бачилася з Клісургським, отже, він віддав їй Лідину посилку.

Велике спасибі Ліді за її гарні і цікаві дарунки. Тільки тепер я повірила, що оті чудові філігранні покраси робляться іменно в Болгарії, а то я все думала, чи не купили Ви у Відні тих браслетів, що є у Шури і Галі. В житті своєму я не бачила такого хорошого полотна болгарського, як те, що Ліда прислала, хоч взагалі бачила його багато різного. Археологічного браслета мама хоче Миші, бо він щось до дівочих рук ніяк не пристає. Звідки вона, ся стародавня наручниця? Хвартушки віддані Оксані і Дорі, а полотно мені, Оксані й Олесі, шпилька Олесі, а брошка мамі. От і поділились.

Чи отримав дядько мого довгого листа? А його лист в Одесі пропав, я маю причини думати, що я вже його не побачу, того листа, а шкода! «Напишіть, будьте ласка, другий такий самий», – скажу я, як один галицький кореспондент.

З приводу галицьких кореспондентів я згадала Франка і його новий журнал. Що думає дядько про сей журнал і чи думає його підтримувати? Я хочу туди послати свої обрядові пісні, але сировиною, бо зробити з них яку розправу нема в мене хисту.

Коли б мені Ліда прислала свої легенди болгарські, я була б дуже рада тому.

Коли отримаю від вас листа, то писатиму більше, а тепер годі, бо я ще й втомлена дуже тепер, – все-таки приходилось бігати за справунками різними, а мені біганина дарма не дається. Бувайте здорові. Цілую вас всіх і вітаю щиро.

Ваша Леся

Ви, дядьку, просили, щоб Вам прислати різні повір’я, що стосуються до чортів і т. п. Осе я знайшла деякі дрібнички між своїми матеріялами, то посилаю Вам, може, нащо придадуться.


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 175 – 176.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 105 – 106.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1214). Автограф не відомий.

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 215 – 216. У виданні 1978 р. чомусь пропущений пост скриптум.

Стрілецький переулок, № 9 – Тепер Стрілецька вулиця, № 15.

Клісурський Герасим Петрович (1872 – 1941) – лікар, походженням з Габрова, медичну освіту здобував у Києві та Парижі. Під час навчання в Києві познайомився з Косачами.

Його лист в Одесі пропав – Леся Українка в такий спосіб інформує про поліційний нагляд за її кореспонденцією.

Свої легенди болгарські – Лідія Михайлівна Драгоманова-Шишманова збирала болгарський фольклор, інтерес до якого виявляла також Леся Українка.

повір’я, що стосуються до чортів – Леся додала до листа 4 записи з Колодяжного, невідомо від кого записані і один запис з Миропілля, записаний од Мотрі Дяченко. Примітка О.Косач-Кривинюк.