29.08.1893 р. До М. I. Павлика
Одеса | 17/VIII 1893, Одеса |
Шановний пане!
Хоч Ви мені, здається, казали не писати, поки не буде від Вас звістки і нової адреси, але я, не дочекавшись того, пишу сама; сподіваюсь, що то не буде Вам надто прикро. Одно те, що я взагалі хочу до Вас обізватись і почути яку звістку від Вас самих, а не через люди, а друге знов те, що маю справу.
Будьте ласкаві, пришліть мені вирізку з якої часописі або, власне, описання про зібрання нового товариства «Народна воля» і про справу видавництва під назвою «Поступ». Про сю річ я знаю тільки з російських газет та з переказів деяких людей, а хотіла б знати дещо докладніше з місцевих джерел. Сумно, що я тільки уривками довідуюсь про ваші справи, та що ж порадиш? Оце остатніми часами я знов трохи втрапила au courant ваших справ, але, відай, прийдеться знов відстати, не хотіла б я сього.
Добрі люди казали мені, що в Вашій часописі знов прийнята белетристика, се мене тішить, і я починаю собі дещо думати. Тепер я літую і нічого не роблю, а восени, може, пригадаюся Вам. Що я тепер нічого не роблю, то правда, але зате маюся так добре, як і не сподівалась. Зимою я було щось пригасла, але літом я завжди оптимістка, тепер же більш ніж коли.
Я очарована звістками з Вашого краю, ще наша доля не загинула, коли у нас такий народ є! І як се так могло скластись, що у такого народу така інтелігенція виросла нецікава (щоб не сказати гірше!), як се народовці не бачать і не знають свого народу? Що у нас інтелігенція мало знає народ, се ще не так дивно, бо у нас прилюдності жадної нема, а в Вас і преса, і віча, і відозви – «хто має вуха слухати, хай слуха».
Коли б у нас третя частина тієї прилюдності, що у Вас, то я певна, що знайшлось би одразу в сто разів більше людей тямущих, ніж у Вас тепер є. Вам, може, цікаво буде довідатись, що навіть відома Вам стаття в енциклопедичному словарі все-таки робить велике враження на свіжих безсторонніх людей і викликає симпатію до вашої справи, хоч і як поганенько зложена та стаття. Мені здається, що і в вас, і в нас настають якісь кращі часи і, може, нам не сором буде колись згадати той час, в який нам судилося жити. Ви знаєте – я не такої натури, щоб отак ні з доброго дива веселі речі провадити, а тепер я наче трохи натуру відмінила. За се найбільш кажу спасибі одній щирій, вічно молодій людині, багато нового вона мені дала.
Чула я, що тепер Ви маєтесь краще, ніж перше у Львові. Хотіла б се почути від Вас самих. Зробите мені велику приємність, коли відпишете зараз на сей лист, щоб я отримала відповідь ще тута. Пишіть просто: Одесса, до востребования Л. У. I, на ласку божу, не забудьте прислати те, що прошу. Бувайте здорові, міцно стискаю Вашу руку!
Завжди прихильна до Вас Л. У.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 164 – 165.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 98 – 99.
Подається за автографом (ф. 101, № 317).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 208 – 209. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
«Поступ» – радикальне товариство, засноване 1894 p. y Львові при журналі «Народ» для видання популярної літератури для народу. Головою товариства був М. Павлик.
Стаття в енциклопедичному словарі – Мова йде про статтю К. Арабажина «Галицко-русское литературно-общественное движение», надруковану в сьомому томі «Энциклопедического словаря» Брокгауза і Єфрона. Повний її текст тут.
спасибі одній щирій, вічно молодій людині – на думку О.Косач-Кривинюк, мова про М.В.Ковалевського.