14.07.1901 р. До О. Ю. Кобилянської
| Вижниця | Вижниця, 14.VII 1901 |
Хтось не написав вчора, бо дуже був утомлений (а до того розкис) і не мав одваги взяти перо в руки. За пересилку листа дякує і просить пробачення за клопіт з грошима.
Тут все йде дощ, але з павзами, то все-таки хтось з п. Кв[іткою] ходить до Черемошу і над Виженку, а се зараз вибирається їхати фіакром трохи за місто. Отже, не нудиться, але на дощ все такий лихий, бо невідомо, як то їхати дощем до Буркута. Як не дуже хляпатиме, то в середу їдем, а як дуже, то ще не знаю. П[ан] Квітка посилає комусь сердечний уклін.
Хтось добре зробив, що не всім кланявся від мене, бо то не завжди варт. Нехай хтось без когось не журиться, нехай купить трембіту. Нехай пише, – хтось любить, як хтось пише. Паси, поза коней і […]
Поклін родичам і братам.
Па!
Хтось
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 251 – 252.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 110.
Подається за автографом (ф. 14, № 885).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 549. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
[…] – Тут опущено риски і хвилясті лінії, якими Леся Українка жартівливо зображувала гіпнотичні паси.