3.07.1901 р. До М. I. Павлика
Чернівці |
3.VII 1901, Чернівці, Нов[ий] світ, 61 |
Шановний друже!
Я таки позволю собі все Вас так називати, як було давніше в листах, – а Ви чи позволите мені?
Ваш лист я прийняла до відомості, хоч і сподіваюся, що мені не прийдеться по Вас брати спадків, бо Ви самі будете в силі покінчити те, що заміряєте. Але, звісно, обачність ніколи не вадить. Спомини Ков[алевського] тримайте в себе або хоч і Лоз[инському] передайте, а я їх, вкупі з своїми споминами про Ков[алевського], сподіваюсь видати восени на українські гроші. Свій манускрипт, може, могтиму лишити в Галичині тепер, як буду там на переїзді додому. Було думала я 10.VII їхати до Львова, аби ще там захопити Франка для деяких своїх справ, та потім виявилось, що ті справи можуть пождати, то я ще собі посиджу на Буковині, бо мені якось добре тут. Вас я таки сподіваюся бачити на поворіт. Пишіть мені, чи думаєте куди із Львова на літо виїздити, коли і куди, власне.
Про листи Кон[иського?] відповіді ще не маю, – попрошу Труша, щоб залагодив сю справу, досі він вже в Києві.
Тепер я Вас попрошу помогти мені в одній справі, бо я вже не знаю, як мені з нею бути. Я лишила Ганкевичу скілька рукописів моїх товаришів з України для видання у Львові, просила його обчислити, скільки ті видання будуть коштувати (кожде окремо), котрі з них можуть бути видані на галицькі кошти, а котрі потребують українських. Він обіцяв мені се в найшвидшім часі написати до Чернівець, тим часом я сама йому вже тричі писала і не маю ні слова, ні відгуку, – а тут товариші допитуються, що буде з роботою. Се мене ставить у дуже прикрий стан супроти товаришів, та й погано се тим, що може розхолодити до праці людей, а вони ще тільки недавно взялись до неї охоче. Я Вас дуже прошу, коли Вам се тільки не прикро, побачтесь з Ганк[евичем] і попросіть його, коли не написати, то хоч Вам на словах сказати те, про що я оце питаю, і напишіть мені сюди ту відповідь. Ну, а крім того, я взагалі рада завжди кождому листові до Вас.
Сердечно стискаю Вашу руку.
Л. Косач
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 244 – 245.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 353.
Подається за автографом (ф. 101, № 357).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 544. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Спомини Ков[алевського] – Йдеться про мемуарні згадки М. В. Ковалевського «Зі споминів засланого без суду» («Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 11-12).
Лозинський Михайло (1880 – 1941) – український публіцист і громадський діяч, професор міжнародного права Празького університету. З 1920-х років жив і працював на Радянській Україні.
Про листи Кон[иського] відповіді ще не маю – Очевидно, йдеться про листи О. Кониського до Драгоманова, які розшукував М.І.Павлик.
Кониський Олександр Якович – український письменник-публіцист, громадський діяч і педагог.
Я лишила Ганкевичу скілька рукописів моїх товаришів – Маються на увазі переклади на українську мову марксистських творів.
Ганкевич Микола (1869 – 1931) – публіцист, один з лідерів Української соціал-демократичної партії в Східній Галичині, редактор газети «Воля». Він обіцяв сприяти надрукуванню перекладів марксистських творів, але зволікав виконання своєї обіцянки.