13.10.1897 р. До матері
Чукурлар | 1/Х 1897. Чукурлар |
Люба мамочко.
Починаю одразу з діла [не писала про се досі, бо хотіла вже подати новий адрес. Вчора знайшла я собі хату, завтра вибираюсь в Ялту], щоб не забути: будь ласка, пришли мені мою «гусеницу», сіре плаття і синю шерстяну блузку, з тих, в яких я лежала зимою, я в ній перероблю рукава, і буде мені зовсім хороша блуза, сіру блузу не варт присилати, бо вона вицвіла. Не знаю теж, чи варт посилати тепле пальто і смушевий «гарнітур», люди кажуть, що тут рідко буває 8° морозу, а то не більше 5°, і не довгий час триває холод, я думаю, що, купивши тут осінню куртку, могтиму ходити в ній цілу зиму, як ходила в Софії, де теж бувало по 5° морозу, а часом і більше. В Софії тепле пальто висіло у мене даремне і тільки пороху набиралось. Ще думаю справити собі сукню (плеоназм!), так зв. taylor dress з кавказького сукна (воно страх дешеве і тепле, а притім гарне, похоже на англійські матерії) і шапку теж кавказьку справлю, таку, як у Лілі і Оксани, тут їх масу продають. Крім того, маю вже фланелеву блузу і легку шерстяну сукню («в хмарах»), отже, матиму що надіти на всі demi-saison і quatre saison, з яких складається тутешня осінь і зима.
Писала мені Оксана Ст[арицька], що ти збираєшся до мене, якщо ти справді хутко думаєш приїхати, то не варт посилати моїх речей поштою, але коли ще не зараз їдеш, то таки пришли, бо в октябрі «гусеница» потрібна людині навіть і в Криму, – вночі тепер не гаряче, і коли б мені не плахта, то було б мені й холодно. Вдень тут тепло, часто громові бурі набігають, море таке чудово гарне, як ніколи літом не бувало, дощ тут ніколи не йде цілий день, а більше вночі або ранком. Нема що казати, сторона ця хоч людьми зневажена, та богом не забута, коли б тільки не була така чужа… Тут в Чукурларі вся Москва зібралась, кого не спитай: звідки ви? – зараз відповість: «Из Москвы». Я досі не стріла нікого земляків. Що воно за знак?
Писала мені Оксана Ст[арицька], що Маня має грати головну роль в моїй драмі… Я боюсь, що вона придушить Ореста, сівши біля нього на поруччі крісла. Як ти думаєш? Подаю свій авторський голос за участь Лілі і Оксани Ст[арицької] в моїй драмі. «Пиши мені», як стоїть діло з сею постановкою, все ж таки la vanité d’auteur і мені не чужа… Міцно цілую тебе! До побачення.
Твоя Леся
Мій новий адрес: Ялта. Екатерининская ул., дача Лещинского (выше переулка).
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 386 – 387.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 201 – 202.
Подається за автографом (ф. 2, № 169).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 401 – 402. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
гусениця – О.Косач-Кривинюк пояснює, що це вовняна тепла ковдра.
Орест – герой п’єси Лесі Українки «Блакитна троянда».