Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

13.02.1897 р. До Л. М. Драгоманової-Шишманової

Київ

Любая Лідочко!

Маєш, як завжди, право лаять мене, але знаю, що не зробиш сього: ma faiblesse est ma force. На мене останній місяць напало taedium litterarum, і я як єсть нікому не писала, навіть думати про се не хотіла, і про се нічого жалувать, бо коли я пишу в такім стані душі, то все одно толку мало.

Мама недавно писала вам, певне, про мене, але я боюсь, що там картина мого життя вийшла занадто темною. Треба все-таки пам’ятать, що «бывает хуже», а мама про се забуває. Мені буває найгірше кожних перших три дні після вприскування, а потім більш-менш нормальний стан здоров’я (тільки лежання одоліває!). Тільки самий остатній сеанс дався мені взнаки: мені вприснули втроє більшу порцію, ніж звичайно, і тут було вже так, що навряд чи «бывает хуже», я думала, що здурію, та і, певне, здуріла б, якби не морфій! Цур йому! Katzenjammer після сього експерименту не пройшов ще і досі, хоч се вже нічого, рівняючи до того, що було. Сьогодні мусив прийти знов доктор із своїм шприцем, та чомусь не прийшов, певне, вже завтра буде.

От і всі мої новини. Література моя ледве дише, «leuchtet kaum und flackert matt».

Люди приходять, приносять книжки, розказують сплетні. Таким способом я знаю, що на світі не все так тихо, як у моїй хаті. A propos, y нас на різдво був самий модний чоловік, «устроитель земледельческих артелей» п. Левитський, чоловік інтересний енергією і отсутствием всякого, нам так рідного, гамлетизму. Його віра в своє діло заражає просто, тим більше, що ся віра основується на фактах. Я посилаю Вані «Артельный договор» Левитського (по сьому типу устроено 85 артелей в Катеринославській губ.) з просьбою показати його всім, хто інтересується такими ділами, і прислати мені або просто Лев[итському] (Елисаветград, Екатеринославской губ.) відомості про економічний стан в Болгарії і про кооперативну справу в ній. Впрочім, прислать, певне, трудно, отже, просимо указать бібліографію, хоч би і неповну. Може б, се згодився зробити, напр[иклад], п. Мінцес, яко спеціаліст. З сього була б користь і для нас і для вас.

У нас всі здорові, тільки в Оксани трошки болить горло, але то хутко пройде.

Мама недавно устроювала вечір в пам’ять Надсона в Литерат[урном] общ[естве], вечір удався, хоч потім було не без «брани» в газетах.

Написала б тобі ще що більше, та якось я остатній талант епістолярний згубила.

Бувай здорова! Велике спасибі за Мечка-та за прислані картини, вони мені багато нагадали.

Міццікато постараюсь написать.

Цілую міцно всіх boules immobiles.

Ваша Леся


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 362 – 363.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 182 – 183.

Подасться за рукописною копією (ф. 2, № 1548). Автограф не відомий.

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 374 – 375. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

Датується за першою публікацією.

Левитський Микола Васильович (1859 – 1936) – український громадський діяч.

В Катеринославській губ. – очевидно, помилково; треба – в Херсонській.

Вечір в пам’ять Надсона – Вечір з нагоди 10-річчя з дня смерті російського поета С. Я. Надсона відбувся в Літературно-артистичному товаристві в Києві 2 лютого 1897 р. Учасники вечора читали і слухали твори С. Я. Надсона російською мовою, а також у перекладах українською (переклади М. Старицького та Лесі Українки), польською, французькою та грузинською мовами. Леся Українка через хворобу на вечорі не була, її переклад вірша «Про любов твою, друже, я марив не раз» було прочитано Оленою Пчілкою.