2.08.1897 р. До матері
Чукурлар | Чукурлар, 21/VII 1897 |
Люба мамочко!
Твого листа я отримала тільки сьогодні, отже, йшов він 5 днів. Я вже передала його Миші, бо Миша приїхав сюди в суботу (19-го) з Шурою і Анною Іванівною, їхали вони щось дуже довго, дякуючи дніпровським пароходам і катеринославським поїздам, так що подоріжжя велось 5 суток. От, а ви ще все мені радили на Катеринослав їхать!.. Тітка виїхала звідси 9 іюля, так що я 10 днів була сама і щодня ждала приїзду гостей, аж поки покинула ждати, тоді іменно вони й приїхали. Помістились ми в двох хатах дуже добре і просторо, так що, здається, ніхто нікому не заважає.
Сії дні море було так розбушувалось від часу виїзду тьоті Єлі, що тільки сьогодні встановилось, а то треба було на бережку лежати і ждати, поки піна од хвилі набіжить і обмиє, а в одкрите море не можна було плисти, бо хвиля могла б розбити. Мені врешті обридло таке купання, і вже я так була рада плаванню вчора ввечері і сьогодні рано. Папа даремне боїться, щоб я плавала, плавать же куди легше, ніж стоять під натиском води, якщо тільки море не дуже стурбоване.
Тільки що була у мене панна Пашкевичівна, їде вже завтра в Київ, находившись по Чатир-Дагу, Ай-Петрі і т. д. Запрошувала я було її зараз по її приїзді жити зо мною до приїзду Миші, та її товаришка, теж учителька київська, «зацеремонилась» і не схотіла буть у мене, отож обидві панни гнітились в Ялті на дуже поганенькій дачі.
Я все радію, що я не в Ялті, а за Ялтою, бо от, наприклад, мій новий знайомий панич Мержинський (направлений до мене Тучапським) все плаче, що і моря йому не видко, і порохи його засипають, і москіти заїдають, і купання брудне, і т. п. Дивно, справді, чого-то чахоточних не виганяють з Ялти, а гнітять там «под надзором врачей».
Писала вже мені, нарешті, Оксана Стешенкова, ну, справді, все має свій кінець! Здається, справді Оксані годиться вишити пару туфель чи там що інше Нов[ицьком]у за те, що «соединил сердца». Я хотіла б їй відповісти, та вже щось не розберу, де її ловити з листом. Теж не розберу, як же се Ваня їде – хіба не вкупі з Лідою, а якось окроме, – в Казань? Чи вже нарешті Ліда і Рада в Гадячі? Добре було б, якби Рада з Лілею приїхали до мене з августа в Крим, а там би й Ліда над’їхала, то Пуцик вернувся б до 1 сентября в Київ, а Ліда з Радою могли б чи то назад в Київ, чи то далі на болгарські сторони мандрувати. Хіба так не гаразд би було? Я, впрочем, про се напишу ще і кузинам, і Лілі, тільки не сьогодні, а завтра чи позавтрьому, бо гаряче два листи разом писати. Лілиного листа я отримала і з відповіддю не загаюсь. Бувай здорова, цілую міцно тебе, і всій родині щире вітання. Чи папа вже в Гадячі?
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 376 – 377.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 194 – 195.
Подається за автографом (ф. 2, № 166).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 396 – 397. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Мержинський Сергій Костянтинович (1870 – 1901) – активний член соціал-демократичних гуртків, приятель Лесі Українки.
Нов[ицьком]у за те, що «соединил сердца» – Леся Українка іронічно натякає, що арешт І.М.Стешенка з наказу жандармського генерала Новицького сприяв цьому шлюбові.