«Камінний господар»
Михайло Драй-Хмара
Драма «Камінний господар» темою своєю наближається до «Лісової пісні». Сюжет Дон-Жуана належить до так званих мандрівних сюжетів і розроблявся мало що не в кожному з європейських письменств. Виник він дуже давно, ще тоді, мабуть, як родинне життя починало тільки народжуватись, як жінка переставала бути спільною власністю цілого роду. На протязі багатьох століть він пережив складну еволюцію, поки не вилився в форму боротьби двох різних світоглядів – гедоністичного й моралістичного.
Дон-Жуан та Донна Анна близько стоять одне до одного, Дон-Жуан – це лицар волі, який боїться заплутатись в сітях людського життя й тому стоїть поза межами його. Він існує незалежно від громади, не визнаючи її законів та звичаїв, ховається в печерах, плаває з піратами, живе контрабандою. Він звик тільки брати в коханні, приймати всякі жертви, але сам не жертвує нічим. З-за нього якась циганка покинула табор, мориска отруїла брата, а отруївши, пішла в черниці. Толедська рабинівна зреклась для нього віри й потім утопилась. їдучи у вигнання; він підмовив щонайсвятішу абатису, онуку самого інквізитора, яка потім держала таверну для контрабандистів. Жінку алькада хотів він викрасти, але алькада її убив і т.д., і т.д.
Проте ж всі ці успіхи не задовольняють неврівноваженої і бунтівничої душі цього зальотника. Вія шукав ідейно рівної йому жінки й, нарешті, таку знаходить в особі Донни Анни. Анна – це та сильна жінка, про яку він марив усе своє життя. Їй також подобається Дон-Жуан, бо в ньому бачить вона великий порив, сильний ентузіазм, яких їй якраз бракує. Вона ввижає себе молодою принцесою, що сидить в міцному та суворому замкові на стрімкій неприступній горі. Ніхто не може до неї доступитися на кручу, вбиваються і лицарі, і коні, добуваючись на гору, і кров червоними стрічками обвиває підгір’я. Така жорстока в неї мрія!
Щасливим лицарем, що може вилізти на гору й доступити руки й серця принцеси, є Дон-Жуан. Межи ним та Анною починається кохання, яке штовхає його, цільного й безпосереднього, на трагічний шлях. Він – вільна перелітна птиця, вона – замкнена у мурах замку принцеса, закована в залізо влади дружина командора. Для нього існує тільки кохання й воля, для неї – кохання й влада. Дон-Жуан у своєму коханні заходить так далеко, що мусить залишити вільне життя й думати про те, якби пристосуватися до громадянства. Донна Анна збудила в ньому честолюбні змагання, і він ради кохання робить одну уступку за одною і врешті втрачає зовсім волю. Гедоністичні настрої вбивають в ньому індивідуальність, волю, і він гине через зраду собі самому. Убивши командора, він згоджується на законний шлюб з Донною Анною, навіть на командорство, що суперечить самій його природі. Старого Дон-Жуана, лицаря волі, вже немає – на його місці з’явився новий Дон-Жуан, прихильник і захисник іспанської аристократії. Він сам це добре розуміє, коли каже:
От і замкнулася камінна брама!
Як несподівано скінчилась казка!
З принцесою і лицар у в’язниці!
Лицар волі одягає білого командорського плаща, щоб кров’ю й слізьми сполучувати каміння сили й влади для вічної будови слави. Глянувши в свічадо, він не впізнає себе:
Де я? Мене нема… Це він, камінний!
Із свічада виступає постать командора, іде важкою камінною ходою просто до Дон-Жуана й, поставивши лівицею Донну Анну на коліна, правицю кладе на серце Дон-Жуанові. Дон-Жуан застигає, поражений смертельним остовпінням.
Цікаво, як розуміла цю драму сама Леся Українка. Від Л.М.Старицької-Черняхівської ми довідалися, що в одному з Лесиних листів, писаних до неї, було пояснення до цієї драми [Як було вже завважено раніш, листи Лесі Українки до Л.Старицької-Черняхівської пропали: їх було понищено коло 1920-го року у Києві]. З листа видно, що герої п’єси символізують собою революцію. Дон-Жуан бореться з старим порядком, як бореться з ним і Донна Анна, – тільки методи боротьби у них неоднакові. В той час як Донна Анна визнає боротьбу раціональною тільки в тім разі, коли в руках є влада, Дон-Жуан, навпаки, відстоює ту думку, що влади не мусить бути жодної. Перемагає перша точка погляду. Послухавшись Донни Анни, Дон-Жуан надягає командорського плаща й кам’яніє. Таким чином в цьому творі Леся Українка, виявляє анархістське розуміння революції – вона виступає проти «політики».
Як передає К.В.Квітка, думка про «Камінного господаря» виникла у Лесі в зв’язку з читанням «Каменного гостя» Пушкіна. Сталося це в Хоні, куди було їй надіслано Поліванівське видання творів Пушкіна.