Висновки
Михайло Драй-Хмара
Така була творча путь, що її пройшла Леся Українка протягом свого недовгого життя. Почавши з несамостійних, слабеньких віршів, на яких позначилися впливи і українських, і німецьких, і французьких, і польських письменників, під кінець своєї літературної діяльності дала вона цілком оригінальні й високохудожні твори – шедеври в повному розумінні цього слова. Сюди належать «Віла-посестра», «Лісова пісня», «Адвокат Мартіан», «Камінний господар» та «Орґія». Творами цими, як і іншими, Леся Українка здобула собі безсмертне ім’я, бо через них ми прилучилися до європейського письменства, до культури всесвітньої. В історії українського письменства вона починає нову добу.
Ще з більшим подивом ми приймем творчість Українки, коли пригадаємо, що її поеми й драми з’явилися в нашому сірому, безпросвітньому житті якось раптово, несподівано. Момент появи їх нагадує ті сутужні часи, коли уперше залунав могутній голос «Кобзаря». Вони з’явилися в ті мертві часи Миколаївської реакції, коли і в письменстві, і в житті панували безнадійність і тиша, коли суспільство українське з розпуки впадало в апатію і не було ні в чому творчого пориву. Леся Українка могла творити в цей час тільки тому, що вірила проти надії, робила наперекір самому життю. Була вона тривожною й непокірною, читаючи невільничі думи в серцях сучасників, своїми словами-блискавицями будила їх зо сну, розбивала прометеїстичним поривом темні сили реакції, піснею перемагала всі дисонанси життя. Вона стояла значно вище середнього рівня свого часу і тому так свідомо й непохитно йшла до своєї мети, протиставлячи себе цілому суспільству.
Леся Українка жила в переломову добу, коли імперіалізм і соціалізм змагалися не на життя, а на смерть, коли мали впасти підвалини старого ладу й народитися основи нового життя. За нове соціалістичне суспільство боролася вона, доводячи, що ніщо не зробиться само собою, що викупляючу силу для класів і націй має тільки кров. Вона знала, що перекинеться світ, повстане страшне рушення землі і з громом упадуть міцні будови імперіалізму. І ясно було їй, що після цієї соціальної катастрофи спадуть всесвітні окови рабства й настане велике визволення для всіх трудящих і поневолених. Як Кассандра її в своїй кривавій візії, передбачала вона велику революцію, що на руїні сваволі й насильства збудує прекрасне нове життя.