16.07.1911 р. До матері
| Кутаїсі | 3/VII 1911 |
Люба мамочко!
Що може значити, що ти ні разу до мене не обізвалась? Тільки друковане від тебе маю, а писаного ні літери! Я знаю, ти зайнята, але все ж… «Пиш мені, сонце біле». Я собі маюся, як і в Києві, потроху «просвічаюся», але без виразних скутків. Кльоня затягся роботою, і я вже жду не дождуся того «одпуска» – оце вже 7-го мають дати. Я вагаюся, чи їхати й собі з ним у гори, – мало у нас грошей, а ще ж і про зиму треба дбати, на всякий случай, крім того, боюся далеко їхати кіньми (в гори інакше не дістатись), та й зуби можуть задержати – я це саме заходилась їх пломбувати, бо вже крайня пора. Все-таки не знаю, може, й поїду. Чи не можна б тепер звести рахунки з Степ[аненком] за півріччя, може б, мені там щось капнуло? Я була б тобі дуже вдячна. Взялась я до нової уліти – фантастичної на сей раз – voila! Кримський мого клаптя не присилає – от біда!
Міцно цілую тебе і кланяюся тим, що з тобою.
Кльоня тобі кланяється.
Твоя Леся
Щось-то мені «Вісника» не шлють (VI книги), може, ти не зібралась передплатити його для мене? Так се ж «ласочка» може. Через місяців 1½ – 2 знов «перекочуєм» – таки в Хоні («Грузинські Атени»), бо вже є певна звістка, що Кльоня туди назначений. Я з того дуже рада, бо я певна, що тутешня служба вже незабаром довела б Кльоню до великого і, може, непоправимого лиха, а так ще, може, якось мине тая чаша. Для Марусі там нема гімназії (єсть прогімназія на 4 класи, а Маруся вже в 5-му), прийдеться її тут десь помістити. А може, Феоктиста Семенівна ізнов до Києва з нею забереться (про се виразно не говориться, але, здається, «в уме держится»). Ну, се вже як там прийдеться, а не пропадати ж ради тих гімназій – доволі вже тих жертов. У хаті лад тепер ліпший, ніж торік, либонь, через твердіше поводіння з нашого боку.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 355 – 356.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 594 – 595.
Подається за автографом (ф. 2, № 241).
Взялась я до нової уліти – Леся Українка в цей час розпочала працю над драмою-феєрією «Лісова пісня».