20.06.1911 р. До сестри Ольги
Кутаїсі | 7/VI 1911 |
Любая Лілеєнько!
Пробач, що я досі не обізвалась до тебе, – от якось не було енергії з приїзду. Хоча я маюся досить добре і сей раз не простудилась на пароході, як се чомусь майже завжди трапляється зо мною на чорноморській лінії. Дома застала всіх здоровими. Себто Кльоня, очевидно, перетомлений і через те погано спить, а часом і їсть погано, але горло йому неначе поправилось, гучніше говорить і менше томиться голос, з боку легких гаразд – не рипить так при диханні, як то було ще зимою перед моїм виїздом. Через місяць від сьогодні дадуть йому одпуск (всього на місяць), тоді поїдемо десь трошки в гори, бо тут, якщо буде гаряче (а вже ж в іюлі не може бути інакше), він не відпочине – в спеку він перестає їсти м’ясо і взагалі мало що їсть і мало що спить і тим дуже виснажується.
З переїздом у «Грузинські Атени» (Хоні) справа ще не скінчена, але, може, скінчиться до повороту з одпуску. Дехто тії Хоні дуже хвалить, а дехто лякає, що там вогко і малярично. Та се може залежати і від того, де саме хату найняти, чи на горі, чи в долині; будем, звісно, старатись, де ліпше. Сонячного лічення я тут ще не починала – спочатку треба було відпочити, а тепер четвертий день іде дощ (перед тим було гаряче) і сонця нема. Ну, та ще надолужу. Учора було велике «событие» – я пішла в театр! (Літ з 5, либонь, не бувала, коли не лічити школи Лисенка торік). Се тому, що заїжджа трупа російська (дуже порядна) ставила «Антігону» Софокла, а я маю пасію до сих матерій. Враження було прекрасне, але я все ж утомилась і трошки чучвірила цілий день, тільки оце ввечері прийшла до пам’яті.
Спасибі, Лілеєнько, за гроші і за листа. Я тільки боюся, що тебе стісняють такі великі відсилки (по 50 p.), коли хочеш, то посилай меншими ратами.
У нас до якоїсь міри «спокій в краю», навіть до значної міри, хоч би й завжди так. Ще з приємністю завважаю, що у Марусі вирівнявся і злагіднів характер. Значить, єсть якась надія на легше життя.
Як Ви там живете? Як Михальова шийка? А тютінька-малютка як мається? Цілую міцно вас всіх. Кльоня теж вас вітає. Будь здорова, моя золотая! Як все-таки славно, що ми побачились, – я досі радуюся! Цілую ще раз.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 354 – 355.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 593 – 594.
Подається за автографом (ф. 2, № 412).
Коли не лічити школи Лисенка – Учні музично-драматичної школи М. В. Лисенка в Києві ставили драми Лесі Українки. 18 травня 1910 р. (за ст. ст.) письменниця дивилася свої драматичні сцени «Іфігенія в Тавріді» та «Саул» у виконанні учнів цієї школи.
Заїжджа трупа російська – На той нас у Кутаїсі гастролювала трупа П. П. Гайдебурова.
Софокл (бл. 495 – 406 або 405 до н. е.) – великий давньогрецький драматург. «Антігона» – одна а кращих його семи трагедій, що збереглися до нашого часу.