7.02.1911 р. До матері
Гелуан | 25.I (7.II). Hélouân. Continental |
Люба мамочко!
Ну от уже я в Єгипті, просто аж не віриться. Адже з 14-го їду… І тепер вся земля вгинається під ногами, і я наче більше втомлена, ніж тоді в Константинополі, як писала тобі. Але так нічого поганого не почуваю, хоча на пароході тричі був по ночах жар і я побоювалась, коли б не розклеїтись і почасти через те поспішилася їхати з Константинополя далі, а то ще й через те, що в К[онстантино]полі було страшенно холодно і надворі, і в отелі, а мені вже страх обрид той холод. Як я ще на морі, наближаючись до Єгипту, побачила яскраве сонце і ясне небо і почула тепло, то готова була «в лицях» зобразити «die Freunde der Natur». Тут тепер тепло і ясно, але кажуть, що се недавно, а то й тут був дощ і холод (ет, що вони тут знають про холод!).
Либонь, мине ще кілька днів, поки я зможу як слід писати.
Пиши мені, мамочко. Міцно цілую тебе.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 334.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 3, с. 59.
Подається за автографом (ф. 2, № 236).