9 – 12.03.1911 р. До матері
Гелуан | 9.III (27.II) 1911 Hélouân. Villa Tewfik |
Люба мамочко!
Вже три дні, як отримала я твого листа й газети (дуже дякую за них – маса в їх інтересного!), але не могла відповісти, бо не хотіла посилати листа без тих віршів, що ти просила, а написати їх не було змоги раніш, ніж учора ввечері, бо тільки вчора я одужала від невеликого нападу ниркового. Напад був не дуже сильний, і t° невисока (всього 37,4), але все ж лікар казав полежати і зайнятись деякими «наблюдениями», що далеко не сприяють поетичному натхненню.
Сей напад зовсім не показує, щоб мені взагалі погіршало або щоб клімат перестав на мене впливати, бо на те була випадкова причина – мені трапилось разів три за минулий тиждень зійти на сходи – et ça y est! Тепер ні в якім разі не ходитиму по сходах, і благо мені буде. Я й так, уминаючи сходів, спровадилася з Continental до Tewfik, бо хоч там була хата незла, але на другому поверсі, а тут rez de chaussée (тільки на підмурівку) та ще й з двома вікнами на південь і на захід – ясніше вже не може бути, як у моїй хаті! І коштує мене тут хата й утримання (утр[имання] добре: 5 раз на день їсти дають і варять гаразд) 120 р. на місяць. По тутешньому се зовсім дешево. До того ж маю завжди широкий вид на нільську долину з пірамідами, що теж чимало для мене значить. За гроші, мамочко, вже не турбуйся, бо мені повинно їх стати і на поворіт – я ж не марнотратна, а сього року вдалося врядитись дешевше.
Щодо вірша, то, либонь, він не кращий вийшов, ніж звичайно vers d’occasion бувають, хоча ідею його я «давно в умі держу», ще з нагоди ювілею Гоголя хотілось щось подібного написати, але що нехвалебна частина антитези приходилась саме на долю Гоголя, а на ювілеях (хоч би й покійників) якось не випадає казати «не амінь і не господи помилуй» – то так сей вірш зостався ненаписаним до слушного часу. Тепер, здається мені, саме настав слушний час для сеї антитези і, трохи розширивши її та змінивши форму, я оце дала їй вираз. Щодо заголовка, то, коли він здається тобі невідповідним, зміни його на який інший. Якщо я не догодила тобі сим віршем, то мені се дуже шкода, але кращого не можу з сеї нагоди написати, та вже й запізно було б.
От мало не забула справи: торік, я пам’ятаю, п. Тарноградський шукав собі роботи – якщо він і тепер у «безпредельному» стані, то чи не поїхав би він до Кльоні за письмоводителя хоч на весну і літо. Жив би, певне, у нас, а платилося б йому 20 – 25 р. на міс[яць]. В разі його згоди, дай йому Кл[ьонину] адресу.
Хотіла ще писати, та спішуся на пошту – сьогодні найкраще посилати, скоріш дійде.
Міцно цілую тебе, п[ана] Кр[ивинюка] і Доруню.
Знайомим уклін.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 338 – 339.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 3, с. 59 – 61.
Подається за автографом (ф. 2, № 238).
Щодо вірша – Йдеться про поезію «На роковини» (1911), присвячену пам’яті Т. Г. Шевченка.
З нагоди ювілею Гоголя – У 1909 р. широко відзначалося 100-річчя з дня народження великого російського письменника М. В. Гоголя (1809 – 1852).
Тарноградський – маловідомий український письменник.