07.1911 р. До Ф. П. Петруненка
Липень 1911 р. Кутаїсі |
… А тепер просьба пріватіссіма: напишіть, з ласки Вашої, що робиться з моєю родиною? З самого виїзду не маю від мами ні слова. Ліля раз тільки обізвалась спочатку, а тепер мовчить, і так я догадуюсь тільки про існування моєї родини з факту присилки «Рідного краю», але це все ж звістка тільки приблизна і неповна, бо там же ніякої персоналії нема. На листи мої відповіді теж не маю. Знаючи Вашу добрість, а при тім точність, не сумніваюся, що Ви мені черкнете пару слівець, не дуже відкладаючи.
А що робиться з Вашим збірником віршів? Чи вже друкується? Я б дуже хотіла, щоб він вийшов.
Я мало до сього часу робила, бо перше все відпочивала після дороги та трохи домашніми справами треба було зайнятись, а потім, як полили чогось великі дощі, то я поганенько почувалась і була ні до чого. Однак дещо старе підкінчила, дещо нове почала, як на таку робітницю, то й то добре.
В справі «відкопування» – пам’ятаєте вірші Джона Рафаеля Россеті? – хутко Вам напишу, але то чималий клопіт, і тому не знаю, чи одважусь.
Ще одно, але се вже не для мене тільки: може, Ви могли б запитати відомих Вам поетів, особливо ж Вороного і Коваленка (не дивуйтесь!), чи нема у їх друкованих і недрукованих перекладів з Верлена і Верхарна (я щось бачила в журналах і, здається, незгірше); коли є, то коли б вони дали точні назви того, що вже перекладено, і, може б, схотіли зладити вкупі зо мною (а коли мене не хотять, то можна й без мене) книжку перекладів з сих двох поетів. Чому я про се так дбаю, зрозумієте, коли прочитаєте в 1-й кн[ижці] «Русской мысли» за сей рік в статті Струве «На разные темы» уступ-відповідь В. Жаботинському. Ця стаття цікава, між іншим, не тільки для В. Жаботинського. Із неї випливає конечність такого видання, про яке оце пишу. Се буде значити більше, ніж усяка публіцистична полеміка. Велика шкода (чи, може, для Вас велике щастя?), що Ви не можете перекладати з французького, а то б не минути Вам сеї роботи, я б Вам жити не дала.
Що значить, що я «Вісника» не маю? Певне, мама не передплатила. Досі ні VI, ні VII кн[ижки] не маю.
Тут я пробуду ще з місяць, напевне. Чоловікові отпуску не дали, і ми сидимо, де й сиділи.
Будьте здорові і музам милі. Привітайте маму, Михайла і Дору від мене. Завжди прихильна до Вас
Л. К.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 356 – 357.
Вперше надруковано в альманасі «Вперед», Глухів, 1928.
Подається за першодруком.
Початок листа втрачений. Автограф не зберігся.
Датується за змістом.
В справі «відкопування» – Англійський художник, поет Данте-Габрієль (справжнє ім’я – Габрієль-Чарльз, у листі в його ім’я вкралася помилка) Россетті (1828 – 1882) поклав вірші, присвячені дружині, в її труну. Пізніше, на прохання друзів, відкопав твори і надрукував. Леся Українка також не наважувалась опублікувати свої твори, присвячені С. К. Мержинському (вперше надруковані у збірнику: Українка Л. Неопубліковані твори. Львів, 1947).
Коваленко Олекса Кузьмич (1887 – 1927) – український поет, перекладач і видавець.
зладити вкупі зо мною книжку перекладів – цей план лишився нереалізованим.
Струве Петро Бернгардович (1870 – 1944) – російський буржуазний економіст і публіцист. У журналі «Русская мысль» (1911, кн. 1) надрукував статтю «Что же такое Россия?», де відповідав на статтю єврейсько-російського публіциста, ідеолога сіонізму, В. Є. Жаботинського (1880 – 1940) «Еврейство и его настроения», вміщену в цьому ж журналі. П. Б. Струве з великодержавних позицій виступав проти права на існування і розвиток національних культур, зокрема, заперечував проти перекладу на інші національні мови, крім російської, визначних творів світової літератури (Овідія, Гете, Верлена, Верхарна).
У виданні 1979 р. як у тексті листа, так і в коментарях стоїть Н. [Н.Є.] Жаботинський. Це очевидний недогляд – йдеться про Володимира (Зеєва) Жаботинського.