18.09.1911 р. До сестри Ольги
Хоні |
5/ІХ 1911, м[естечко] Хони, Кутаисск[ой] губ[ернии], Кутаисско[го] уезда |
Любая Лілеєнько!
Позавчора ми переїхали жити в Хоні, і через клопіт переїзний я не встигла тобі написати з Кутаїса. Перед виїздом ми відправили до тебе товаром дві скрині (велику і малу) книжок і паперів, а при сьому листі посилаю «накладную». Малу скриньку поки що можна і не розпаковувати, бо там усе папери наші, – хоча секретів там нема і ти можеш їх переглянути («архів»), – і колекція книжок, що не можуть даватися до читання (тобі самій, звісно, їх можна читати, коли схочеш); тільки якщо в Катеринославі є Тимченко (він, здається, там служить), то треба з малої скрині достати одну грубу книжку (історичні акти), окремо загорнену, з написом на опасці «Передать Тимченку», і тоді, коли се для тебе можливо, прошу саме передати її йому.
Велику скриню розпакуй і там знайдеш різні категорії книжок і журналів:
1) «Вісника» можна дати читати, але з тим, щоб вертали назад, ся сама умова обходить і пачки з написом «ум.» (умовлено) – ліпше, якби ти давала сі книжки в оправу перед позичкою для читання, але не знаю, чи се для тебе можливо (може, накласти сю контрибуцію на читачів?); се, власне, відноситься до зле зброшурованих книжок, що розсипаються в руках;
2) з написом «à disposition» – розпорядися, як хочеш: випозичай, жертвуй, даруй, як зважиш ліпше;
3) з написом «нікому не давати» – се авторські дарунки, Кльонині «награди» і т. і., їх, коли хочеш, читай сама, але «по людях» не пускай;
4) ноти (друковані) приховай поки що;
5) у малій скрині є пачка з написом «покажчик (чи каталог?) українських перекладів з європейських літератур» – се ми було почали складати список, де, в яких періодичних і неперіодичних виданнях друкувалися які переклади (по змозі, непогані, бо се не бібліографічна, вичерпуюча робота, а скоріш «каталог для самоосвіти») з світової літератури (на пачці напис поспішно і погано продуманий) з тим, щоб улегшити роботу тим, хто хтів би студіювати чужі літератури, знаючи тільки українську мову, або хтів би видати якогось чужого автора в перекладі, не повторяючи вже зробленої роботи, а тільки передруковуючи розсипане по всіх усюдах; «за недосужностью времени и прочими околичностями» ми не можемо довести до ума сеї роботи, але, може, знайдеться «спасенна душа», то передай їй сі початки, а головно сю думку;
6) Кльонин збірник пісень (друкований), може, даватимеш кому тямущому для співу (gratis), a може, пожертвуєш куди в Галичину чи в Америку, тільки, даючи, треба зробити ті поправки, що зазначені червоним на лежачому зверху примірнику.
Оце і все. Пересилка ся коштувала 6 р. – подумати, скільки ми вже заплатили за сі речі, їздячи по дорогах!.. Велика нам послуга з твого боку, що ти згоджуєшся тримати се, поки ми станемо «оседлыми»…
Цілую міцно тебе і Михаля. Personalia в другому листі. Будь здорова, золотесенька.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 359 – 361.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 599 – 600.
Подається за автографом (ф. 2, № 414).
Тимченко Євген Костянтинович (1866 – 1948) – український мовознавець, перекладач.
«Покажчик» (чи каталог?) українських перекладів з європейських літератур – Його Леся Українка почала готувати ще в 1901 p., маючи намір видати за участю І. Я. Франка. Автограф каталога не зберігся.