Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

Значення Лесі Українки

Леонід Підгайний

Яке ж значення має та яке місце посідає Л.Українка в нашій літературі?

Ідейне й мистецьке значення Л. Українки велике й високе, вона з права посідає одно з перших місць серед класиків нашої літератури. Її лірична творчість була великий крок наперед супроти того шевченківського епігонства, цілковитого переспівування та пережовування його форм, з якого вона й сама почала, але незабаром переросла й покинула.

В ліриці оригінальній Л.Українка дала високий соціальний пафос та енергію революційної боротьби й героїчного змагання, високі зразки інтимної зворушливої поезії, а у форму та в стиль внесла багато нового, наблизивши українську літературу до кращих зразків поезії європейської.

В драматичній творчості, лишаючись в основному з темами лірики, вона доходить такого широкого творчого розмаху, ці теми набувають такого ідеологічного заглиблення, психологічного ускладнення й нового, оригінального трактування, що фактично виростають на ступінь глибоко філософської проблеми, але розв’язаної мистецькими засобами.

Її екзотизм, як шати, щоб втілити художні задуми – це не було тікання від сучасних пекучих проблем, а навпаки, найвигідніше їх розв’язання. Це був своєрідний спосіб перекинути місток від глибоко національної, але не націоналістичної, в основі творчості до світової літератури, спосіб до неї наблизитися. Це завдання вона блискуче виконала; на своїх кволих фізично, але сильних духовно плечах винесла вона українську літературу, з її вузькими перед тим національними інтересами, в інтернаціональну сім’ю світових літератур, з інтересами міжнародними. Цим вона виконала найкраще заповіт європеїзації свого керівника та ідейного батька М.Драгоманова.

Її глибокий філософський ідеологізм, складна проблематика і тонкий психологізм, майстерно розвинені в блискучій діалектичній формі, – це одно з найкращих досягнень нашої літератури, що рівняє її з кращими здобутками літератури світової.

Її ліро-драматичний жанр, – суто літературний, а не сценічний – аж ніяк не зменшує вартості її творів, навпаки, це одне з оригінальних та прекрасних досягнень письменниці.

Леся Українка піднесла не небувалу височінь чистоту української мови й енергію вислову в поезії, і недаремне вважають її тут за зразок.

Вона створила в нашій літературі й сильну жіночу індивідуальність, не прибиту й не пригнічену ніякими забобонами, перейняту інтересами соціальними, створила яскравий той тип жінки-борця за громадські ідеали, що за нього змагаємося тепер у практичному житті.

Її індивідуалізм взагалі не був буржуазний, антисоціальний, а цілком пройнятий соціальним змістом.

Революційні заслуги Л.Українки немалі. За часів темної передреволюційної реакції вона, як Тірца, будила заснулих, запалювала їх вогнем віри та волею до боротьби. Вона боролася проти ідейного та психологічного опортунізму, апатії, ренегатства, проти шкідливого націоналізму, – за непохитну віру в неминучу соціальну правду, за безкомпромісовість, за вільну непригноблену націю, за інтереси трудящих і робітництва, за перехід до нового кращого життя через соціалізм.

Ідеологічно вона належала до революційної інтелігенції свого часу, що переходила від драгоманівського радикалізму до марксизму, що «оголосила себе в першу чергу соціалістами й лише в другу – українцями», що інтереси національні, дрібнобуржуазні, підпорядкувала інтересам інтернаціональним.

Разом з Ів.Франком, як справедливо, пише тов. В.Коряк, Л.Українка була попередником Жовтневої літератури, бо вони «свідомо зв’язали національне питання з соціальними змаганнями пролетаріату та його спільника – селянства».