23.01.1903 р. До сестри Ольги
| Сан-Ремо | 23/I 1903 |
Giglio mio!
Спасибі за «настоящего» листа. А чого-то Ліль захрип? Ей! Правда, ліпше, що ти не їхала нікуди на свята, тільки не треба ж і в Петербурзі «передавати куті меду» з роботою. Giglio мусить набиратися сили, а не розтрачувати, адже учіння то l’antichambre de la vie. Я маюся нічого собі, тільки часом нерви гризуть і не дають спати. Знайди в Петербурзі «Киевскую старину» № 9, 10, 11, прочитай «В поисках новой красоты», – я тепер огризаюсь на запічки сеї статті, бо вони мене обурили не тільки з особистого погляду. Через те пишу якнайменше листів, щоб не томитись. Не можу сказати, щоб полеміка впливала на нерви корисно, але «з’їсти і облизнутись» ще некорисніше і для нервів, і для всього. Що вже! «Назвался груздем, полезай в кузов!» Коли тьотя Саша ще з тобою, поцілуй її, я їй напишу, як управлюся з халепою. Твоїм товаришкам мій привіт. Bacu e saluti al Giglio d’oro Дивуюсь, чом квітки не дійшли. Невже вкрадено?
Л.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 27 – 28.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 438.
Подається за автографом (ф. 2, № 339).
«В поисках новой красоты» – критична стаття С. Єфремова. Леся Українка написала для редакції журналу «Киевская старина» відповідь на неї. Детальніше – у статті «Світла й тіні нової краси».
Тьотя Саша – О. А. Шимановська (Косач).