13.01.1903 р. До Л. М. Драгоманової-Шишманової
Сан-Ремо | 13/I 1903. Сан-Ремо |
Бідненька моя Лідочко!
Сьогодні я отримала твою карточку і просто аж здивувалась. Ще давно писала мені дядина, що Міка був слабий на скарлатину і що вже видужав. Невже се ще досі наслідки її тягнуться?! Як тільки я отримала твою картку, так зараз побігла по Сан-Ремо за справками. Знайшла в одному знайомому домі досить порядні умови: дві хатки, пансіон для тебе (кофе, обід, five o’clock і вечеря), молоко і яйця для Міки (а коли треба і можна йому, то і ще які додатки їди) – за 12 frs. y день; коли візьмеш тільки одну хату, то на l fr. дешевше; світло, опал (тут дуже мало і рідко топлять) і прачка окроме (се, може, вийде 20 – 25 frs. на місяць extra).
Хазяйка людина дуже порядна, вдова по докторі (Frau Dr. Rieth – читай Ріт), німка, має троє дівчаток, з них середня Мікиних літ, а всі вже шкільного віку, так що ні крику, ні капризів не чути в домі, бо діти цілий день заняті, а крім того, виховані по-німецьки, то нікому не обридають. Сусідів по етажу нема ніяких, крім хазяйки. Коли що прийдеться платити extra за які додатки до пансіону, то з тебе хазяйка братиме не по готельних, а по звичайних цінах. Хатки не дуже великі (але більші, ніж, напр., були у Владаї!), чисті і, що дуже важно, на юг, так що сонце гріє в них цілий день, вид на море (се тут далеко не скрізь є), коло хати маленький садок (але дуже маленький), публічна променада приморська дуже близько, власне, менше фешенебельна (менше модна чомусь), так що на неї можна не наряджатись, а ходити, хто коли, як і в чім хоче, через се, власне, там народ мало товчеться, а вид на море не гірший, ніж на парадній променаді, з тою різницею, що ся, непарадна, краще закрита від всяких вітрів і через те куди тепліша. Зрештою, ви ж би приходили раз у раз до нас, а в нас і море, і садок, і «простота нравов», так що й променади не треба.
Коли тобі знайдена від мене хата не сподобається, то, звісно, могтимеш собі пошукати ліпшої, тільки дешевше не знайдеш, надто тепер, бо се ж саме сезон. Пансіон тут тільки в одному готелі 6 frs., але той готель мошенницький і рідко хто з нього без скандалу вибирається, в інших готелях-пансіонах ціна середня 7 – 10 frs. від людини (не від хати) і всякі extra – по готельних цінах. В приватних домах скрізь від 6 frs. (і більше) від людини. Може, на старім городі й дешевше, але там жити дуже погано і місто брудне. До того ж я не знаю сім’ї, де могла б тобі порадити жити, а до незнайомих не рішаюсь здаватись, не порадившись з тобою, бо не можу за них відповідати, чи не одурять, – Сан-Ремо все ж курорт, а на курортах, вже звісно, всякого сорту народ квартири держить. Коли хочеш, можна в готелі устроїтись, але то вийде дорожче, буде менше спокою, більше англійської респектабельності за table d’hôte, сумніви щодо дезинфекції хати після твоїх prédécesseurs та, може, і сусідство якого тяжко слабого.
Що б ти не вибрала, то все менш як за 400 frs. y місяць ти з Мікою не проживеш і то вже буде досить в обріз. Дешевше тут живуть люди, що наймають цілу віллу або цілий етаж і живуть цілою родиною або приймають квартирантів, але для того треба знати умови, не боятись клопоту і, головне, розщитувати поселитись надовше, інакше не оплатиться, бо прийдеться дещо затратити на перше обзаведення (хоч тут вілли мебльовані і навіть з посудою). Я от живу у родичів, і вони з мене абсолютно ніякого баришу не мають, а й то плачу коло 5 frs. в день, не рахуючи сюди різних extra (прачку і т. п.), – теж до 200 frs. більш-менш виходить.
Коли ти схочеш Мікине утримання зовсім виділити з пансіонної плати, то май на увазі, що молоко тут 30 с. літр, а яйця 1½ fr. десяток та ще возня з усякими «примусами» на петролі, бензині чи спирті і через те порча воздуху в хаті, а все одно, окрім їди, треба ж платити за ліжко, приборку хати і т. п. таки як за двох, то економія вийде дуже невелика.
Я б могла прийняти Вас до себе, але до мене має приїхати Оксана (вже здорова), щоб уже зовсім наладити свою поправку, при тім я маю тільки одну хату, а Міка ж тепер такий grand monsieur, що, може, б і стіснявся з demoiselle, хоч і з родичкою. Більше ж хат вільних на нашій віллі нема, все родичі позаймали, та й ще наїдуть – он з Оксаною тьотя Єля збирається, а крім того, одна приятелька моєї хазяйки, може, приїде.
Я тобі раджу, коли взагалі можеш приїхати, зайняти дві хатки, а не одну, – вигідніше, а в ціні, як бачиш, мало різниці. Тут менше всього щитають за хату, навіть і то неважно, чи два ліжка, чи ліжко й софа, бо щитають білизну, приборку і пансіон від людини.
Коли рішишся їхати, то напиши мені як можна скоріше, бо я обіщала тій докторші скоро дати відповідь, чи ти будеш у неї, чи ні, а то їй невигодно довго держати хати незанятими, хоч вона й радніша прийняти когось рекомендованого від мене, ніж невідомого з вулиці. Отож напиши, чи приїдеш, коли приїдеш, на скільки часу (приблизно) і чи згоджуєшся, щоб я найняла сю квартиру для тебе, а коли згоджуєшся, то чи дві, чи одну хату хочеш.
Не знаю, що буде коштувати їзда з Софії сюди. Я знаю, що з Вєни до С.-Ремо коштує 100 frs. II кл[асом] з одної особи, але з Софії ж не на Вєну дорога?
Як будете їхати, то дайте мені телеграму з Мілана або з Генуї, я вийду Вас зустріти і «водворю». Старайтесь, щоб з Генуї виїхати в 12:40 дня, то будете тут в 5 пополудні, інакше ж приїдете пізно і я не зможу вас зустріти, бо вечорами не виходжу, та й вам буде невигідно вночі спроваджуватись на квартиру. Коли ж вийде, що приїдете поночі і ти схочеш спинитись в готелі, то найкраще заїзди в Hôtel de Rome, там дешевше, 8 – 10 frs. пансіон з одного і недалеко від нас. А краще таки, щоб я вас зустріла, і то мені зовсім нетрудно, аби вдень.
Здається, я все написала, що треба? Коли що упустила, скажи, то допишу.
У нас зима стоїть тепла, менш +5° R вночі і +12° R вдень не буває, краще, ніж торік, дощу далеко менше, навіть вечорами рідко топимо, надто хто живе на юг, як я (на сонці буває +25° R).
Приїжджайте, мої меченца! Ми постараємося, щоб вам було нескучно і нечужо. А мені вже ж буде лучче, як моя бідненька (чи все-таки товстенька? Може, й ні вже?) Лідочка буде тут навколо мене бігати, – бо сидіти не в її натурі, хоч там як! Заживем на славу, з’їхавшись з усіх сторін світу – la famille des boules vagabondes!
Я справді тепер здорова (n’en déplaise à Nothnagel!), тільки чогось не товщаю так, як минулої зими, а все стою в одній мірі і худіша, ніж торік; трохи нерви заважають, може, літні враження ще одливаються, але нічого особливого і важного нема; часом трошки покашляю, був один бронхіт (може, того й схудла), часом трошки рипне в грудях, температура чуть-чуточку підскочить, але все в «границах дозволенного». Потрошку берусь до роботи, mais je ne me tue pas: chi va piano va sano equanto lontano… Dio lo sa e la conscienza mia.
Ну, Лідочко моя, пора мені спать! А як приїдеш, тоді вже будемо базікати, скільки схочем і зможем. Менша мечка нехай поправляється, бо сором так мучити «свою единственную родную мать», старша мечка нехай не обертається в закладку від книжки, а средня мечка (хто?) нехай заспокоїться і не журиться і буде більше товстенька, ніж бідненька.
Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 20 – 24.
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження. Вип. 2. К., 1956, с. 324 – 328.
Подається за копією автографа (ф. 2, № 1548).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 649 – 652. Істотних різночитань з виданням 1979 р. нема.
Владая – колишнє село біля столиці Софії в Болгарії. Нині, за новим адміністративним поділом, це село приєднане до Софії.
Нотнагель Карл (1841 – 1905) – австрійський лікар (мешкав у Відні), який лікував і консультував Лесю Українку.