14.07.1903 р. До М. В. Кривинюка
| Зелений Гай |
Дорогий Михалю!
Дуже прошу Вас прислати мені сюди ту злощасну мою переписку з Т[рушем] (в копіях і виключивши непотрібні nomma propria). Теж прошу Вас ще раз, якщо Вас лиха доля приведе до якої розмови з Т[рушем], ухиляйтесь від спогадування в такій розмові мене, моєї переписки, Р[ади] і т. д., — з сього можуть вийти непотрібні прикрості Вам та й мені. Зрештою, мені вже й так прикрости досить: сподіваний ультиматум вже поставлений («або я, або вона»), Р[ада] хвора, Л. М. розстроєна і готова у всім винуватити мене, що я «не пощадила» Р[ади]…
Ну, та вже що говорити, краще скінчу на півслові, бо змучена сим та ще й невиспана (в наслідок того ж) і можу нецікавого та неподобного наговорити. Зрештою, ультиматум ще жде відповіді, теж нема нічого певного.
Цілую Вас. До побачення!
Леся
Примітки
Подається за виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 706 – 707, з архіву М. В. Кривинюка.