16.09.1903 р. До М. В. Кривинюка
| Зелений Гай |
Дорогий Михалю!
Дивіться, що Вам кореспонденції за сей час назбиралось. Я дещо і в Полтаву возила, думала Вам передати або послати, але передавати не було нащо, бо Ви вже не в Києві, а посилати з Полтави не було способу, та й завалялось би там на пошті, такий тиск був народу, а з ним і кореспонденції. Діла головні я урядила на половину тільки, бо остатня санкція, на жаль, мусить таки в Києві здобуватись! Та зате я добре підготувала собі грунт.
Але в Полтаві я, здається, остатню свою силу посадила, там була така втома, що й здорові люди ледве витримали, а я ще на додачу простудилась (у спеку!) і остатній день ледве на ногах трималась та більше того, що й не трималась, просто лежала. Вчора вернулась сюди, щоб трохи відпочити і зібрати силу до дальшої дороги. Сьогодні розварена до краю, пишу Вам, лежачи в кріслі (щоб голову підперти, бо не хоче довго триматись сама). Позавтрьому таки хочу виїздити (звісно, якщо зможу), поїду не сама, знаходиться один несподіваний попутчик до самого Тифлісу, так що в дорозі не буду без помочі. Та зате вже не можу гаятись ні в Києві, ні в Одесі більш, як по одному дню, і, може, остатнє закінчення моїх діл передам кому з приятелів, бо тепер уже сором було б їм не виручити мене, а мені вже не сором надіятись на їх поміч, бо, далебі, я вже заслужила на неї право, я й так понад силу робила те, що тільки можна було робити, але більше не можу, бо і того додатку енергії, що буває у чоловіка понад його нормальну силу, у мене вже нема. Може, я хутко поправлюсь, тоді знов не буду нічиєї помочі просити, а може, й довго нидітиму, тоді знов прийдеться на рік «умерти» так, як було в першу зиму в Сан-Ремо.
Настрій у мене багато ліпший (може, від свідомости «виповненого довгу»), але про здоров’я не можу того сказати. Хутко напишу Вам ще, а тепер вже годі. Ф. [?] я не бачила. Цілую Вас.
Леся
Примітки
Подається за виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 713 – 714, з архіву М. В. Кривинюка.
Вам кореспонденції за сей час назбиралось – Леся, очевидно, пересилала Кривинюкові ті листи, що надійшли йому до Зеленого Гаю після його від’їзду. Прим.О.Косач-Кривинюк.