Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

7.01.1903 р. До батьків

Сан-Ремо 7 I.1903

Любі мої мама і папа!

Тільки що отримала вашого листа – таки на перший день свят! Вибачай, папа, що я тебе на іменини не поздоровила, се через те, що тут якось не можна пам’ятати завжди, яке число старого стилю приходиться на [да]ний день, та ще за 5 днів наперед. Так все одно я тебе тепер поздоровляю тричі і з іменинами, і з різдвом, та вже й з Новим роком, що тут уже на цілий тиждень постаршав.

Приємний мені буде подарунок новорічний та книжечка моя, бо таки я вже почала було дуже сумніватись в її виході. Я вам усім (родині) посилаю завтра поздоровлення новорічне на італьянський лад: пуделечко живих квіток. Як принесуть повістку, то не гайтесь отримати з пошти, щоб квітки не пов’яли, а скоріш, що принесуть посилку одразу додому, бо то посилається експресом, на правах «заказного листа».

У нас був короткий період бур і негоди, і в той час у многих була інфлуенца (также і в обох Садовських), але у мене не було інфлуенци, ні навіть нежиту. Тепер уже у нас видужали панство господарі, а надворі така погода, що навіть і для Сан-Ремо в цей сезон навдивовижу, таки зовсім літня, бо навіть і вечір настільки теплий, що аж не хочеться вікон зачиняти. А тутешні росіяни, в тім числі і брат Садовського, що недавно приїхав, мене злять: все їм недогода! «Мы думали, что тут в самом деле так, как у нас в июне, а это что ж! Вон и дожди шли! А у меня за окном сегодня в 7 ч. термометр всего 6° показывал!» – «Ну, а днем сколько было? Ведь 20° и того больше?!» – «Да это – днем!»… За обідом знов бурчання: «Черт знает! Тут даже антоновки порядочной нет! Какие здесь яблоки? Разве это яблоки?» – і закладає за обидві щоки груші, виноград, мандарини, фініки і – таки яблука! Взагалі «типи» сі «русские за границей» – можна б цілу книжку написати á la Джером!

A propos книжок: як там цензура з моїми віршами думає? «А может быть – ха-ха! – и помилую?»… Як помилує, то я ще й «італьянську поему» пришлю.

Люді Луцьк перстом божим указаний! Таки єсть якась Немесіда на світі. Тепер як хто куди не бажатиме попасти, то нехай не описує a priori, бо ще якраз попаде!

Я дуже рада, що подоріж Оксаночки сюди таки наладжується, їй се, напевне, буде добре, та й Мюнхена ти, папа, либонь, даремне боїшся, бо німецький загальний триб життя, напевне, і кузенів «прикоротив», і натуральну жвавість молодечу в рамки академічні поставив, а як Оксаночка з ними там побавиться, то се їй навіть і не завадить.

Хутко писатиму знов, а тепер пора кінчати, бо не рано. Міцно цілую вас, Оксану, Микося і Дору. З «Новим годом»!

Ваша Леся

Садовські і Маланья Фомінішна кланяються вам і поздоровляють.


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 9 – 11.

Вперше надруковано у вид.: Українка Л. Твори в 5-ти т., т. 5. К., Держлітвидав України, 1956, с. 430 – 431. (Далі посилання на це видання подається скорочено: Твори в 5-ти т., т. 5, сторінка.)

Подається за автографом (ф. 2, № 105).

На іменини – Тут ідеться про день пам’яті святого Петра, що припадає на 3 січня н. ст.

Книжечка моя – Збірка творів «Відгуки», Чернівці, 1902.

Джером Джером-Клапка (1859 – 1927) – відомий англійський письменник-гуморист.

З моїми віршами – Йдеться про друге видання збірки «На крилах пісень» (К., 1904), яка зазнала цензурних втручань.

«А может быть – ха-ха! – и помилую…» – перефразовані слова із казки М. Є. Салтикова-Щедріна «Самовідданий заяць» (1883).

«Італьянську поему» – Вірш «Бранець», який Леся Українка планувала включити до другого видання книжки «На крилах пісень». Вперше надрукований у збірнику «На вічну пам’ять Котляревському» (К., 1904, с. 121 – 123).

Немесіда – у грецькій міфології богиня відплати, що карає за злочини, дочка Нюкти – богині ночі.