21.05.1901 р. До батька
Чернівці |
Чернівці, Новий світ, 61, 8 – 21/V 1901 |
Любий папа!
Не дуже се добра звістка, що ти пишеш про мою редакцію, та, врешті, сподівана після того, що я читала в тутешніх газетах, – скоріш всього, що справді моя редакція (отже, й моя робота в ній) лопне. Ну що ж, пошукаю тоді деінде роботи; я думаю, що тепер буде легше знайти, коли вже мене трошки знають в журналістиці. Поки справа виясниться, то я не посилатиму ще нової статті в «Жизнь», бо шкода, як вона там пропаде, краще я вже, в случаї чого, приміщу її деінде, може, в «Вестн[ике] Евр[опы]», що, власне, тепер (як кажуть газети) втратив свою рецензентку З[інаїду] Венгерову, а вона, власне, писала на подібні теми, що і я. Ну, побачим, як там буде. Щодо грошей, то я тим часом їх маю і, сподіваюсь, на пробування тут і на поворіт додому мені їх стане. Якби ж не стало, то попрошу в тебе і зарані дякую, що ти так готовий виручать мене (в сьому я, звісно, ніколи не сумнівалась!). Брокгаузові, з ласки своєї, заплати, а я віддам, як розживусь.
Я вже писала мамі в Колодяжне, що хутко їду в Кимполунг і там буде мій адрес: Oesterreich, Bukowina, Kimpolung, bei Frau Johanna Niesner. Я там, може, тиждень-півтора пробуду сама, а то п. Ольга буде зо мною, – вона так поладнала свої справи, щоб могти виїхати зо мною на довший час, а поки що листами замовила мені квартиру і пр., щоб мені вже приїхати на готове. Сама вона одвезе мене туди, вернеться додому, а потім знов приїде. Се справді дуже важно, що мені не треба буде шукати квартири і т. і., бо се могло б, замість відпочинку, завдати такий клопіт, що вся моя поправка пропала б.
З Чернівець вибираюсь через те, що літом все-таки краще бути на зовсім вільному повітрі, і через те, що, відколи настав май, то в Чернівцях якось багато шумніше стало, більше торгу і більше війська, і в нас раз у раз під вікнами брязкіт навантажених возів, овечі та коров’ячі голоси, труби і барабани, – так що вже занадто весело! Але у всьому іншому то мені тут однаково добре, як і раніше. Додому думаю вернути в кінці іюня. Вертаючи, буду в Києві на скілька днів, а там подамся в Гадяч. Точно строку повороту ще не знаю, а якби мала що в своєму плані змінити, то ще маю час написати.
Пиши мені, любий папочка, як матимеш час, частіше. Коли я тобі звичайно рідко пишу, то се зовсім «не преднамеренно» і не від злої волі, – я всім рідко пишу, – а часом я сама не знаю від чого, просто від інертності.
Жаль мені вас трьох, що мусите гнітитись в Києві, там, певне, гаряче і неприємно тепер!
Ну, ти в принципі проти довгих листів – правда ж? То я вже скінчу. Цілую міцно тебе і Оксаночку з Дроздиком. П[анна] Ольга тобі і їм кланяється.
Твоя Леся
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 229 – 230.
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 342 – 343.
Подається за автографом (ф. 2, № 123).
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 536 – 537. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Не дуже се добра звістка – Лист П. А. Косача не зберігся. Відомо, що батько сповістив Лесю Українку про загрозу закриття журналу «Жизнь». І дійсно, незабаром, 8 червня 1901 p., він був заборонений. Формальним приводом для заборони послужив арешт редакторів і співробітників «Жизни» за вміщення «Пісні про Буревісника» М. Горького.
ще нової статті в «Жизнь» – думаю, статтю «Михаэль Крамер, последняя драма Г.Гауптмана».
Венгерова Зінаїда Опанасівна (1867 – 1941) – російський літературний критик, літературознавець, перекладач, автор статей із зарубіжної літератури XIX – XX ст.
Брокгаузові, з ласки своєї, заплати – за книги, які придбала Леся Українка.
Johanna Niesner (Йоганна Нізнер) – насправді хазяйку пансіону в Кимполунзі, сестру лікаря Нізнера, звали Сусанна.