11.04.1901 р. До сестри Ольги

Люба Лілічко!

Напиши мені, будь ласка, зараз же, через що ти просиш мене зостатись ждати від тебе звісток про те, коли ти приїдеш. Чи то треба для чого виразного, чи так, щоб побачитись і побути вкупі? Діло в тім, що я вже понаписувала листи і мене ждуть і в Чернівцях і у Львові на певний термін, але се ще б нічого, я могла б і другі листи написати. Головно, мені по умовах здоров’я не слід зоставатись тут довше, я й так занадто відтягаю свій виїзд; нервова обстановка нашої сім’ї мені тепер, більш ніж коли, не до речі, у мене й так душа не на місці. Велике місто, як Київ, теж мені не годиться, каже лікар, бо мені треба бути більше надворі, але вже ж не на вулиці. «Режим» нашого дому тільки загострює мою і без того досить остру істерію. Передвиїзний настрій до того ж не дає наладитись ні на яку роботу, і чим довше він протягнеться, тим гірше, та й боюсь, щоб потім моя подоріж «не задавнилась» і не розійшлась. Потім, життя тут веде за собою різні потреби, а потреби збавляють гроші, так що мені може надалі не стати коштів на подоріж.

Якщо справа твоя рішиться 9-го, то ти будеш тут, певне, не пізніше 11 – 12, значить, хтівши пробути з тобою хоч три дні, я не можу рушити раніш 15-го, себто рівно на тиждень пізніше, ніж я збиралась. Зваж сама, чи слід зоставатись? Коли тобі треба, або ти дуже хочеш, то я зостанусь.

Я їду заграницю не так надовго, бо фінанси мої в неблискучому стані, і далі як на місяць-півтора їх за границею навряд чи стане. Отже, в кінці мая, певне, буду дома, і тоді можемо бути вкупі довший час.

У всякім разі, напиши мені зараз, щоб я завчасу знала, як мені рішать.

Поздорови від мене тіток і кузенів з Великоднем.

Да: телеграма була від мене особисто, отже, «пудільда» тут ні до чого, бо я, здається, тебе ніколи не била, принаймні свідомо. Жалую, що не підписалась.

Дуже спішуся і через те, може, що й без толку. Вибачай!

Цілую тебе дуже міцно, бувай мені здорова і не шарпай собі нервів, якщо можна того хоч трохи уминути.

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 218 – 219.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 334.

Подається за автографом (ф. 2, № 309).