Від автора
Андрій Музичка
Цю працю написав я був і віддав до друку ще 1923-го року, й не з моєї вини виходить вона аж тепер у світ. За цей час вийшов критично-біографічний нарис М.Зерова, який одначе не приніс нічого нового в висвітленні авторки «Кассандри», «В Катакомбах» та й інших драм. Дуже цінні Лесині листи до матері, надруковані в журналі «Червоний шлях» по скінченні моєї праці й після передання її до друку, не змінили буквально ні в чому моїх думок, навпаки, тільки потвердили їх. Тому легко міг я додати виривки з них на потвердження своїх домислів і догадок. Отже, праця виходить зовсім без змін у такому вигляді, як її було зладжено минулого року. Відкинув я тільки бібліографічний покажчик, що коштував мені не мало праці, тому що він сьогодні утратив свою вартість. У повному виданні творів Лесі Українки, що їх видає Книгоспілка, є додатки, що вказують докладно, де й коли та який твір було надруковано, а дуже вбогу літературу до біографії та критику творів автора «Лісової пісні» подає у своїй хрестоматії М.Плевако, хоча, щоправда, дуже неповну, бо це, мабуть, не входило в завдання впорядника.
«Ранньою весною вийшла на шлях» Леся, бо ще на 13-му році життя виступає вона прилюдно зі своїми творами. Відтоді гине її приватне життя так, як і її приватне ймення Лариси Косач. Швидко її біографія стає частиною української історії, а потім поволі стає вона частиною всесвітньої історії. Леся Українка як поетка та громадська діячка стає членом нового світу, коли вона ділом і словом працює для соціальної революції, коли вона ясно представляє собі нове життя й усіма засобами прямує до нього. Отже, дати по змозі образ цієї великої людини як громадської діячки та душевний образ як митця з чисто марксівським світоглядом було нашим завданням у цій праці. Правда, цей останній буде видко ясніше при докладному критичному розгляді її творчості, що його відкладаю на пізніше. Головним джерелом для цього досліду були Лесині твори, так друковані, як і писані. Дуже багато помогли мені для зрозуміння її друковані листи до відомої поетки Галини Комарівни та товаришки з дівочих літ Маргарити Сидоренкової. Від них одержав я теж через Б.М.Комарова незнані досі фотографії, що їх уміщено в нарисі. За одне й друге складаю всім трьом на цьому місці щиру подяку.
А. М.
Одеса, 30 серпня 1924 року.