3.10.1908 р. До Ф. М. Колесси

Високоповажаний добродію!

Прошу вибачити, що я не одразу відповіла на Вашого листа. Саме пережила я дуже скрутний час: мій муж лежав тиждень у ліжку після кровотечі з легких, а я гляділа його і, розуміється, мала гризоту та клопіт та й сама не почувалася при силі.

Ваша гадка, щоб призволити Товариство їм. Шевченка до видання миргородських матеріалів, прийшлася нам до мислі, бо ми бачимо тепер, що таки нам тяжко клопотатися сею справою при наших трудних обставинах; рівно ж слушною здається нам та й субсидіаторові Ваша увага про те, що зручніше провадити видання у Львові, бо там Вам можна буде негайно правити коректу, якої, натурально, ніхто, крім Вас, правити не може. Щоб скоротити час переговорів з товариством, котре, певне, після розмови в сій справі з Вами схотіло б знати і нашу гадку, я рівночасно з сим листом відсилаю лист до товариства, де призволяю його до видання списаного через Вас матеріалу. Лист той до товариства Ви, певне, дістанете до прочитання, яко заінтересована особа і член того ж товариства. В разі, коли товариство згодиться взятися до сього видання, то воно ж перейме на себе і виплату Вам гонорару за працю списування і впорядкування мелодій, а ми вже йому передамо ту решту грошей, яку послали д[обродієві] Сластьонові, бо д[обродій] Сластьон зрікся прийняти оплату коштів подорожі в Харків, котру, зрештою, він ще не знає, коли саме міг би відбути. Якби ж товариство не взяло на себе сього видання, то Вашу працю ми таки думаємо сплатити з тих грошей, що є у Вас і у д[обродія] Сластьона (разом 100 p.), бо їх, певне, на те стане, беручи на увагу ті умови гонорару, які Ви поставили і на які субсидіатор годиться. Тому ми просимо Вас братися до праці впорядкування збірки без огляду на те, де і коли вона буде видана. Бо як її не видасть товариство, то муситимем таки пошукати десь коштів на видання по людях, але вже тоді нові жертводавці, може, поставлять якісь нові умови щодо місця видання.

Ще маю Вам переказати два прохання від субсидіатора. Він дуже просить, щоб Ви надрукували не зразки з мелодії дум (фрагменти), а таки цілі мелодії від початку до кінця поруч зо словами. Він уважає, що се таки має і науковий інтерес, бо мелодія дум так тісно сплетена з текстом, що тільки слідкуючи за нею крок по кроку можна як слід простудіювати ритміку і структуру самого вірша думи; але, головно, се має практичне значення: тільки тоді зможе кожен співець відновити в живому виконанні співання дум по Ваших записах, коли ті думи будуть записані цілі, – інакше, при нестрофовій структурі дум, рідко хто зможе догадатись, як саме приладнати записаний кусень мелодії до дальших, відмінно збудованих віршів.

Друге прохання субсидіатора – се щоб Ви згодились ласкаво дати переглянути Вашу передмову і тексти записаних дум якомусь відомому письменникові або ученому з російської України (краще, якби передмову переглянув письменник, а тексти учений); перше (перегляд передмови) має чисто практичне значення – є деякі вигляди на приєднання полтавського земства до помочі в справі видання кобзарських мелодій, то треба буде йому заімпонувати сею першою збіркою, а лівобережні несвідомі українці (земські діячі), на жаль, часто зле розуміють та й з неохотою відносяться до розправ, написаних з великою перевагою галицько-українських форм мови.

Друге (перегляд текстів) має значення наукове: людині, незвичній до якогось місцевого говору, легко допустити фонетичні помилки, записуючи пісні в тім говорі (се трапилось, наприклад, мені, коли я записувала тексти пісень в Галичині), а людина, привична до тих говорів, завжди легко завважить і поможе виправити такі помилки – запевне, дрібні, але в науковому виданні не бажані.

Ще інтересує субсидіатора, та й нас обох, одно питання: чи Ви записали також і музику (супровід бандури) дум, чи тільки мелодії і слова? Було б великою шкодою, якби в записах бракувало музики. Будьте ласкаві, напишіть, як з тим річ мається.

Мій чоловік просить передати Вам його уклін і привіт.

З правдивим поважанням

Леся Українка

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 254 – 256.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Львів, 1946, с. 47 – 49.

Подається за автографом (ф. 2, № 944).