2.07.1903 р. До І. Я. Франка

Cher confrère!

Вдаюся до Вас за дозволом перекладати Ваші оповідання на російську мову. Мені замовила сю роботу видавнича фірма в Ростові-на-Дону (книгоиздательство «Донская речь») і доручила самій вибирати твори і вмовлятись з авторами. Фірма ся має мету просвітню, а не комерційну (дешеві видання добрих творів для народних великор[уських] мас), і, як завжди в таких випадках буває, великими капіталами не розпоряджує. Платить перекладачам 15 – 20 р. від 50 000 літер (1½ нормальних аркушів 16-ки), а на авторів оригіналів не рахує нічого. Однак, коли Ви вважаєте, що я нарушу Ваші авторські права, заробляючи перекладами Ваших творів, то я вступлю Вам 1/4 з моєї плати – більше трудно, бо мені дорого коштує спроваджування книжок з Галичини (в закритих конвертах), та й сама робота дорого виходить при моїй силі і здоров’ї, які Ви добре знаєте… Але кривди Вашої не хочу і на формальну точку (брак літературної конвенції між Австрією і Росією) ставати не збираюсь в моїх відносинах з галицькими і буковинськими товаришами. Може, бажаєте зробити яку спеціальну умову щодо Honorationsexemplare, то напишіть мені, а я впливатиму на видавців. По одному примірнику вже напевне отримаєте, хоч би й від мене особисто…

При сій нагоді прошу Вас про одну маленьку послугу. Передайте мій привіт п[анам] Грушевським і запевнення, що тільки несвітський дощ перешкодив мені одвідати їх у Львові (Ви знаєте, що се правда). Я тому настоюю на цьому, що з деяких, пізніше мені поданих, фактів можу догадуватись про недоладне витолкування тих чи інших моїх вчинків у Львові, отже, і фактові, що я не одвідала пп. Грушевських, може бути надане тенденційне значення, а се було б мені не до мислі. Коли деякі пункти і відтінки в літературно-громадській роботі того чи іншого діяча і не згідні з моїми думками і настроями (сього я ніколи і не крила), то се ще не доводить мене до антипатії і негречності супроти самих осіб діячів, їх родичів, приятелів і т. д. і, наскільки се від моєї ініціативи залежить, я не міняю раз установлених відносин без виразних, фактичних причин, хоча, з другого боку, і не накидаюся там, де мене вже не потребують.

Я завважила, що в сей мій приїзд до Львова не всі наші спільні знайомі обходилися зі мною по-давньому і мало хто був такий приязний, як Ви; почувалась якась навмисна холодність і немов упередження. Я б хотіла знати, чи справді єсть якась зміна до мене в настрої найближчих до Вас кругів (тут я не маю на увазі п. Труша, але інших), чи то мені тільки так здалось. Коли зміна є, то я б хотіла знати її фактичні, сказати б, об’єктивні причини, якщо вони існують, як то тільки Laune, то я не допитуюсь, бо то вже «секрети психології», знати для того, щоб не зробити якого нетактичного кроку в відносинах до людей, що, може, і не хочуть бути ні в яких відносинах до мене.

Коли Вам се не прикро і не трудно, то, будьте ласкаві, просвітіть мене в сій справі, я буду Вам дуже вдячна. Я люблю держати мої відносини im Klaren, і ніщо мене так не мучить, як невиразна фальш. Москалі кажуть: «Худой мир лучше доброй ссоры», але я вважаю якраз навпаки: ліпше щиро посваритись, ніж нещиро миритись. Коли Ви навіть просто потвердите факт: «Завважена зміна існує» і не подасте ніяких дальших коментарів, то і се буде для мене корисно, я знатиму, що я «засуджена без суду», і затямлю собі, для кого я persona grata, а для кого ingrata.

Консеквенція з сього буде тільки та, що хто до мене змінився, до того і я змінюся в рівній мірі, не виносячи того ad forum publicum, бо демонстративність тут і не потрібна. Так, тільки «прийму до відома». Я сама не почуваюсь до жадної реальної провини супроти Ваших приятелів і тому непевна, чи мої спостереження про зміну справді вірні.

Коли Вам про се прикро писати, то, як хочете, не пишіть, але про переклад, дуже прошу, не гайтесь відповісти, бо діло спішне, робота має бути здана на термін.

Ваші свояки тепер мешкають у нас на хуторі, навіть в однім будинку, тут вони всі, окрім старшого сина. Всі здорові і «благополучні».

Бувайте здорові і привітайте від мене Вашу родину.

Л. Косач

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 77 – 79.

Вперше надруковано в перекладі російською мовою у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. 3, с. 288 – 290.

Подається за автографом (ф. 3, № 236).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 703 – 705. Істотних різночитань з виданням 1979 р. нема.

По одному примірнику вже напевне отримаєте – Оповідання І. Франка в «Донской речи» видавалися окремими випусками.

Ваші свояки тепер мешкають у нас – Йдеться про сестру дружини І. Франка Антоніну Федорівну, її чоловіка Є. К. Трегубова та дітей.

Трегубов Єлисей Кіпріанович (1849 – 1920) – культурно-освітній діяч, викладач колегії Галагана в Києві, член київської Громади, співробітник журналу «Киевская старина».